Парадокс. Але цей парадокс є чітким маркером. Подивіться самі. На кожен крок зеленої влади миттєво з'являється реакція у вигляді анекдотів, мемів, стьобу. Тільки от не треба про "проплаченість".

Це саме реакція народу. А що ж начебто професійні квартальні коміки? Ні вони ні зелебобіки не генерували жодного нового смішного анекдоту чи мему. Переписування старих анекдотів з заміною прізвища на Порошенко це ніяка не сміхова народна творчість. Це натуга в стилі Петросяна. Чому це так важливо? Сміхова культура маркує здоров'я нації. Про це ще Бахтін багато писав.

Читайте також: С идентичностью лучше не шутить

Осміювання ставить перед владою дилему. Чи грати в цю гру чи забороняти. Виявилось що начебто професійні в гуморі люди грати в цю гру не здатні. Дійсно смішні та нові анекдоти, жарти, цитати не виникають. А те що виникає дуже вторинне і насправді не смішне. Отже, у них залишається другий варіант. Заборони.

Читайте також: "Переписали так переписали!": У новорічній промові Зеленського знайшли плагіат на статтю Уласа Самчука "Нарід чи чернь?"

Але не можна подавати в суд на анекдот. Бо тоді сам суд перетвориться в анекдот. Це аксіома. Мораль проста. Король виявився голим не лише в політиці чи економіці. Отже, не такими вже професійними комікам виявились начебто професійні коміки. А значить, вони і на цьому полі програють. І це дає можливість бити їх їхньою ж зброєю. Себто гумором...