Марія Примаченко – душа України, майстриня, що не боялася передавати свій настрій, неординарне бачення світу та дарувала добро та радість через свої картини.

Марія Примаченко – це художниця, яка віднайшла свій особливий стиль в живописі його називали – «наївне мистецтво» та прославила Україну своїми чудернацькими та фантазійними тваринами, живописно-яскравими квітами та пейзажами. Її картини експонувалися у Франції, Канаді, Польщі, Німеччині та в інших країнах. Давайте частіше згадувати талановитих українців та пам’ятати їх творчість.

Художниця народилася в селі Болотня на Київщині, де і прожила все життя. Її батько був бондарем, теслею та майстрував дворові огорожі у вигляді давньослов'янських зображень, а мати була майстринею вишивання відомою на все село.

У дитинстві Марія перехворіла на поліомієліт та через хворобу майбутня художниця не могла допомагати батькам по господарству та почала багато фантазувати та малювати, вона однаково вправно малювала обома руками.

 «Якось біля хати, над річкою на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала різні квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату...».

У 1936 році Марію було запрошено до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Художниця в той час дуже багато малювала, вишивала, знайшла для себе цікавою кераміку. У Державному музеї українського народного та декоративно-ужиткового мистецтва і досі зберігаються її керамічні глечики й тарелі з дивовижним оздобленям. У ці роки Марія Приймаченко створює цілу серію малюнків, яку вона назвала "Звірі у Болотні" з казковими рослинами, звірями та птахами.

Читайте також: Будинок Леонтовича: (не) місце туристичного паломництва діаспори та українців. ФОТО, ВІДЕО

Згодом на виставці, яка проходила в Парижі, картини Марії Примаченко мали великий успіх, за що художницю було нагороджено золотою медаллю. Саме у Парижі картини Марії вперше побачив Пабло Пікассо та захопився її творчістю. 

Цікаво, що видатний художник Марк Шагал, малював на своїх полотнах схожих звірів та називав їх двоюрідними братами дивовижних звірів, які малювала Марія Примаченко.

«Спочат­ку всі літали, навіть дерева і квіти. А потім стали звірі.

Птахи й квіти як вишиванки, для радості. А звірі — щоб їх боялися. Як ніхто нікого не боятиметься, земля скінчиться.

Я оце вас лякаю, а ви посміхаєтесь. Молоді ще, не боїтесь. Звірі всіх з’їдять.

— Всіх?

— Зостануться тілько дуже добрі люди, яких звірі приручили. Бо це були добрі люди і добрі звірі. Не наші»

Коли Марія працювала в Києві, під час однієї з виставок в Лаврі вона зустріла свого коханого чоловіка, Василя Маринчука. Навесні 1941 року у пари народився син, якого назвали Федір. Укласти шлюб вони так і не встигли, оскільки почалася війна. На жаль, Василь так і не повернувся з війни, але Марія чекала його усе жіття та вдруге більше не вийшла заміж.

«Щоб не плакать, я сміялась…»

Читайте также: "Їі казкові твори, сповнені небачених чудернацких звірів та рослин притягують та причаровують всіх" – День народження великої художниці Марії Приймаченко

Якось Марії наснився сон, вона була настільки вражена, що в сновидінні дерева перевернулися догори, що близько десяти років вона зовсім не малювала та повернулася до малювання в 1950 роках. А вже у 1959 році Марію Примаченко приймають до Спілки художників України. В 1966 році художниця отримує премію ім. Т.Г Шевченка за цикл картин «Людям на радість», який сама художниця називала «Квіти – радість життя».

«Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі...»

Останні роки життя художниця була прикута до ліжка, але продовжувала малювати. А незадовго до смерті вона створила відому чорнобильську серію, яку побачив увесь світ. Своїм близьким перед смертю мисткиня говорила, що після смерті вирушить туди, де цвітуть її дивовижні квіти, і живуть створені нею казкові істоти.

Твори Марії Примаченко можна побачити в Музеї українського народного декоративного мистецтва та в Національному Музеї народної архітектури та побуту, в Художньому музеї міста Запоріжжя та в приватних колекціях, які час від часу виставляються на різноманітних експозиціях. А ще на честь художниці названо малу планету 14624 Примаченко. Як добре, що на нашій планеті з’являються такі люди!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube