Депресія є найпоширенішим ментальним розладом у світі, який щороку вражає понад 300 млн людей. За прогнозами дослідників, кожна сьома людина протягом життя переживатиме клінічний депресивний епізод тривалістю мінімум два тижні. Тому цілком можливо, що ваша кохана людина, тато або мама, друг чи подруга, брат або ж сестра мали досвід життя з депресією або зовсім нещодавно зіткнулися з нею, пише Юта Коргун у блозі для сайту НВ.

Депресія не є питанням волі, ліні, песимізму або прокрастинації. Навіть перебуваючи в глибокій депресії, люди можуть виглядати усміхненими, наче у них справді все гаразд. І при цьому "самотньо жити у своєму внутрішньому пеклі". Вони знають, що нерозуміння і неприйняття іншими людьми може погіршити їхній стан ще більше.

Для людини в депресії буденні дії, як-то прийняти душ чи зробити каву, вимагають надзусиль, наче для марафонського забігу. І прохання зібрати волю в кулак і щось робити – це пропозиція пробігти ще сорок кілометрів.

Що потрібно людині за такого виснаження? Ресурси. Душевні і фізичні. Їй потрібна підтримка. У першу чергу – це відсутність тиску і повчань. А ще – готовність зрозуміти її переживання.

Зберігайте спокій та будьте поруч

Що робити у такій ситуації? Підтримувати. Бути поруч і говорити. Людина з депресією не має почуватися ізольованою, адже наодинці важче відволіктися від негативних думок. Розкажіть їй, що депресивні стани успішно лікуються. І чим раніше людина звертається до фахівця, тим краще, бо депресія не минає сама по собі. Як і будь-яка хвороба, вона може прогресувати.

Читайте також: Як підтримати людину, яка бореться з раком

Підтримка може мати багато різних форм, але є деякі речі, які ніколи не варто казати або робити людині у депресії.

По-перше, ніколи не кажіть речей на кшталт "просто посміхнися", "займися спортом", "це просто хандра, скоро вона сама мине" або "тобі просто треба взяти себе в руки". Це знецінює досвід людини, котрій вони адресовані, показують її страждання несерйозними та вигаданими, а саму людину – інфантильною та неадекватною.

По-друге, не варто вимагати від неї того, чого вона не зможе зробити, якщо ви не хочете посилити її почуття провини та ненависті до себе. Будьте уважнішими. Якщо бачите, що в людини знижується продуктивність, не треба давати їй більше завдань, аби надолужити згаяне. Краще порадьте їй піти у відпустку. Якщо бачите, що їй важко перебувати серед людей, не тягніть її на корпоратив чи вечірку. Це може тільки погіршити стан людини і ваші з нею стосунки.

По-третє, не намагайтесь лікувати її самостійно, якщо ви не спеціаліст. Навіть якщо вважаєте, що у вас достатньо знань та досвіду, щоб допомагати всім навколо, не треба давати рекомендацій, тому що кожен випадок депресії – індивідуальний. Ви можете тільки поділитися своїм досвідом, якщо він у вас є, але найкращою допомогою з вашого боку буде надання контактів хорошого лікаря.

Отримати першу консультацію щодо проявів депресії можна також у вашого сімейного лікаря та невролога. Деякі її симптоми можуть бути пов’язані з фізичним станом. Запропонуйте відвідати спеціаліста разом.

Нагадайте, що похід на консультацію до психолога, психотерапевта чи психіатра не записує до "ненормальних". Спробуйте пояснити, що психіатр – це такий самий лікар, як і звичайний терапевт. Він не може примусово лікувати або госпіталізувати.

Не чекайте, що людина одразу встане і піде до лікаря: на те, аби усвідомити, що це необхідно, може знадобитися час.

Якщо людина у перебуває на стаціонарному лікуванні

У більшості відділень є своя рамка лікування – тобто умови перебування пацієнта в стаціонарі. І близьким, і людині, що проходить лікування, варто дотримуватися цих правил. Вони створені внаслідок дослідження історій великої кількості пацієнтів і справді допомагають в одужанні.

Чи варто відвідувати людину на лікуванні, слід порадитися з лікарем та психологом лікарні. Для когось відвідування близькими є дуже важливим, потрібним і помічним. Для когось – краще було би обмежити контакти з оточенням, якщо особливості їхніх стосунків так чи так сприяють депресивному стану хворого.

В обох випадках доречним є уникати запитань на кшталт: "Ну коли ти вже одужаєш? Коли почнеш усміхатися?". Натомість можна говорити: "Я тебе люблю", "Я поруч і буду тебе підтримувати", "Проходь лікування стільки часу, скільки тобі потрібно".

Якщо людина каже про суїцид

Людина в депресії може думати про самогубство, бо вважає себе винною в усьому. Вона втрачає надію на краще майбутнє, зневірюється в тому, що все може бути інакше.

Якщо людина говорить про самогубство – це крик про допомогу. Варто вислухати, не намагатися швидко вилікувати, не нав’язувати "оптимістичне" бачення світу, інакше це може призвести до того, що людина замкнеться у собі і переведе свої фантазії про суїцид у дію.

У жодному разі не варто засуджувати чи знецінювати біль людини ("У тебе ж робота/діти/дружина/чоловік – живи та радій!", "Я так тебе люблю/турбуюся про тебе, а тобі начхати"). Не пригнічуйте її через надмірний негатив та ставтеся з емпатією. Давайте зрозуміти, що вам не байдуже, як вона почувається і що вона не є для вас тягарем чи вам важко з нею спілкуватися.

Приберіть з дому все, що можна використовувати для суїциду: зброю, ліки, гострі кухонні ножі. Якщо є така можливість, не залишайте людину на самоті. Якщо існує реальна загроза суїциду – гарним рішенням є госпіталізація людини, допоки її самопочуття нормалізується.

Якщо депресія повернеться – будьте готові та не припиняйте боротися

Згідно з даними досліджень, щонайменше 50% осіб, які мали один епізод депресії, матимуть рецидиви, а серед хворих, в яких було три і більше епізодів, ризик рецидивів становить 70−80%. Вчені з’ясували, що більшість із цих пацієнтів матимуть щонайменше чотири епізоди депресії з середньою тривалістю кожного до 20 тижнів протягом життя.

Деякі люди потребують пожиттєвого періодичного медикаментозного лікування від депресії у випадках, коли депресія викликана особливостями роботи головного мозку. В інших людей депресія може повернутись, якщо питання, котрі до неї призвели, не вирішені.

Якщо близька вам людина здолала перший епізод і пройшла успішне лікування (тобто вийшла в ремісію), то і в неї, і у вас вже є досвід та розуміння того, що з нею відбувається та як діяти. І це дуже цінний досвід.

Не забувайте нагадувати людині, що депресія – виліковна. Адже, сидячи у своїй "темній ямі", людина може про це забути. Але яким би епізодом за ліком цей не був, не треба розраховувати на свої сили або на те, що організм цього разу впорається з хворобою самостійно.

Читайте також: Девять опасных признаков: что отличает депрессию от хандры и печали

Навіть якщо вам лише здається, що депресія повернулася – не затягуйте, зробіть усе можливе, аби людина звернулася до спеціаліста. Нагадуйте і про регулярний прийом ліків.

Замість висновку. Ніколи не забувайте про себе

Депресія виснажує не тільки людину, але й її близьких. Підтримувати людину в депресії може бути дуже складно і не потрібно намагатися пережити це наодинці. Прислухайтеся до своїх потреб та свого стану. Шукайте підтримку, якщо вона вам потрібна, знайдіть психолога або психотерапевта.

Якщо ваша мета – за будь-яких умов витягнути близьку людину з хвороби, то існує ризик, що ви підірвете власне здоров’я. Тому спробуйте чітко визначити, на що ви готові, що можете робити, а що – ні. Ви маєте повне право "дати слабину", якщо відчуваєте, що нести тягар людини з депресією стає для вас занадто складно. Це серйозне випробування для вас обох.

Часом це може призвести і до вашого емоційного вигорання. М’яко коректуйте наміри людини постійно проводити з вами час або ж говорити про власні проблеми лише з вами.

Зрештою, ви мало чим допоможете людині в депресії, якщо самі будете не в порядку.

Не забувайте про правило кисневої маски в літаку. У випадку розгерметизації салону батьки мають одягнути кисневу маску спершу на себе, а вже потім на дитину. Так і у випадку супроводу і підтримки людини в депресії. Спочатку треба подбати про власний "рівень кисню".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube