Роберт Фіцо

Повідомлення про підсумки парламентських виборів у Словаччині зводяться до того, що протестна партія "Звичайні люди й незалежні особистості" позбавила влади "традиційних політиків" із партії "Напрямок – соціальна демократія"

І тепер багаторічному керівникові Словаччини Робертові Фіцо, який пішов із посади прем'єра, але фактично продовжував керувати країною з-за лаштунків, доведеться перейти в опозицію. Таким чином Словаччина вписується в загальний тренд "прості люди" проти "жирних політиків", а лідера партії переможців Ігоря Матовича так і хочеться назвати "словацьким Зеленським".

Читайте також: Зеленський – адекватне відображення країни, як вона є

Але це все має чудовий вигляд, якщо тільки не знати політичної історії Словаччини. 2006 року Фіцо виграв парламентські вибори після декількох років успішних економічних і політичних реформ, які проводили словацькі ліберальні партії. Саме ця людина була "вироком" словацьким реформам і словацьким політикам. Саме він використовував популістські та ксенофобські гасла, які із задоволенням споживали його невибагливі співвітчизники.

Що сталося за ці 14 років у Словаччині? Переможці виборів говорять про неї як про мафіозну державу. Для того, щоби словацьке суспільство усвідомило цей простий факт, знадобилася трагедія – вбивство журналіста-розслідувача Яна Куціяка та його нареченої Мартіни Кушнірової. Куціяк і займався розслідуванням темних зв'язків прем'єр-міністра Фіцо. Якби не це вбивство, Фіцо мав би зараз усі шанси сформувати новий уряд Словаччини та правити країною ще років п'ять, а то й десять.

Читайте також: Події в Гонконзі є прелюдією до українського майбутнього – Портников

Але найголовніше – правління Фіцо посіяло у словацькому суспільстві недовіру до політиків як таких. Багаторічний керівник країни змусив словаків дихати популізмом, як повітрям. Саме тому перемогти його могли тільки популісти – тому що ніяких політичних сил, які користуються авторитетом у великої кількості населення, у країні просто не залишилося. Союзниками Фіцо були праві популісти та ксенофоби, саме існування яких перетворювало на респектабельного лідера. А його противниками виявилися люди з вулиці, борці з корупцією та мафією, про політичні наміри яких ніхто не знає. Поваги до політичного процесу, розуміння політики як професії у словаків більше немає. Теж саме чекає і на Україну. Й у нас тепер на виборах постійно перемагатимуть випадкові люди, а ми гадатимемо, чи допоможе це подолати кризу або тільки поглибить її.

Тому що процеси, які були запущені в Україні 2019 року, у Словаччині почались у 2006-му, із перемоги Фіцо та маргіналізації словацьких реформаторів. І якщо цікаво, що відбувається у країні, в якій популісти затримуються при владі – що ж, ласкаво просимо до Братислави!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube