Протести в Гонконзі та їхнє придушення силовиками знову нагадують про просту істину, яку вважають за краще не помічати на пострадянському просторі: авторитаризм несумісний із демократією та економічною свободою.

Протягом багатьох років колишні "совки" захоплювалися економічними успіхами комуністичного Китаю, доводили, що він ніякий не комуністичний і виправдовували придушення протестів на площі Тяньаньмень. Засновник "нового Китаю" Ден Сяопін став одним із кумирів пострадянського "суспільства недорідків", його підхід до політики вважали мало не вершиною здорового глузду та протиставляли перебудові Михайла Горбачова. 

Читайте також: Ми знаємо про численні злочини КНР, однак мовчимо – журналіст

А вже формула "одна країна – дві системи", яка дозволяла об'єднати комуністичний Китай із британським володінням Гонконгом і португальською колонією Макао, здавалася вершиною політичного реалізму. Власне, Ден Сяопін висував цю формулу в розрахунку ще й на об'єднання з Тайванем. Але на острові не виявилося достатньої кількості самогубців.

Це ще й тому, що мешканці Тайваню поки що мають змогу самотужки вибирати свою долю. А в жителів Гонконгу такої можливості ніколи не було. І вже тому згоду Пекіна зі збереженням, нехай і обмеженим, їхніх політичних й економічних свобод вони могли сприймати як благо. Хоча навіть на час об'єднання, більше 20 років тому, багато хто ставив запитаня: а що буде, коли 50-річний перехідний період закінчиться?

А ось це й буде. За минулі десятиліття Гонконг став справжніми економічними легенями Китаю – тому що довіру інвесторів до його фінансової та правової системи не можна порівняти з довірою до режиму КНР. І ніякого китайського економічного дива не відбулося би без Гонконгу. Але водночас у Гонконзі зберігалося відносно вільне суспільство, а в Китаї тільки зміцнювався комуністичний устрій, який зараз знову трансформується в режим одноосібної влади.

Читайте також: Портников: Настав час путінізму по-кварталівськи. На щастя – ненадовго

І тепер комуністичні бонзи виявилися перед непростим вибором. Вони можуть розгромити протест і знищити суверенітет Гонконгу, але підірвуть стабільність власної економіки в непрості для Китаю часи. Однак якщо переможуть учасники протесту, рано чи пізно бацила свободи заразить весь Китай. Комуністичний режим приречений в кожному разі – питання тільки, якою кількістю жертв буде оплачений його крах і що буде в результаті процесу ерозії авторитаризму з китайською економікою. Однак заплатити доведеться всім – і гонконгцям, і китайцям, і решті світу.

Саме тому події в Гонконзі є прелюдією до українського майбутнього. Ми поки що не можемо передбачити, чим обернеться фактична готовність більшості українських виборців підтримати олігархічну пропозицію на трагічних для країни президентських і парламентських виборах 2019 року. Однак за повернення від карикатурного авторитаризму до демократії українцям доведеться дуже дорого заплатити.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube