Ілюстративна світлина

Європейські політики один за одним повторюють, що криза 2015 року не повинна повторитися, пише Віталій Портников для "Еспресо"

Саме масовий вихід біженців із Сирії створив абсолютно новий образ Європи, змінив її політичний ландшафт.

Дедалі популярнішими у виборців стають популістські партії, які або пов'язані із Кремлем фінансовими зобов'язаннями, або просто є "корисними ідіотами" російської влади.

Вимальовується розкол між "старою Європою" та центральноєвропейськими державами, мешканці яких готові приймати щедру допомогу сусідів, але не бажають брати на себе зобов'язання.

Читайте також: Handelsblatt: В Сирії назріває нова відкрита війна, яка загрожує Європі

Щороку продовження санкцій проти Росії стає справжнім дипломатичним і політичним випробуванням для європейців, доказом того, що для багатьох країн ЄС цінності – порожній звук, що вони підтримують європейську солідарність радше із прагматичних причин.

Але Путінові всього цього, звичайно ж, мало. Йому необхідно домогтися капітуляції ЄС. І це не таке вже й важке завдання, як здається.

Досить дочекатися політичної кризи в Німеччині та формування уряду правих популістів в Італії. І тоді від санкцій залишиться один спогад. Президент Франції із легким серцем запропонує дати Росії шанс, якщо вже в Римі так противляться продовженню санкцій.

Шлях на Київ для Путіна буде відкрито. А йому це необхідно, тому що часу до 2024 року, коли у Кремлі хотіли би створити спільну державу з Україною та Білоруссю, майже не залишилося.

Читайте також: Два боки зла, що загрожує нині Німеччині

Нова міграційна криза допоможе вирішити обидва завдання. Біженці сьогодні на кордонах Євросоюзу, і робиться все можливе, щоб залишити їх у Туреччині. Але на Європу тисне не тільки Путін, а й турецький президент Ердоган, який використовує ситуацію для посилення власного політичного впливу.

Ердоган домагається підтримки Заходу у протистоянні з Росією й одночасно створює умови, які потрібні Путінові. Саме тому Росія робить усе можливе, аби загострити війну в Ідлібі.

Страждання сирійського народу стали для Кремля невичерпним резервуаром політичного успіху й дестабілізації не тільки Близького Сходу, а і Європи, і пострадянського простору. І Путін не збирається від цього успіху так просто відмовлятися.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube