Путін пропонує росіянам погодитись на зміну конституції і збереження його персони при владі на необмежений термін в обмін на мрії про розширення російської території. Інших, більш реалістичних чи привабливих пропозицій, у нього, здається, не залишилось.

Впродовж останніх двох тижнів російський президент, здається, більше опікувався історією, ніж сьогоденням своєї країни. Він навіть у National Interest розлогу статтю написав про те, як американському народу слід оцінювати Другу світову війну, у ході якої перед Радянським Союзом "завинила" не тільки нацистська Німеччина (про яку Путін взагалі згадує більше як про "жертву" Версальського миру), але й окупована радянськими військами Польща та "колективний Захід" загалом. Про "добровільне приєднання" Балтії до СРСР та інші подробиці цього історичного опусу говорити вже якось і не доводиться. Зворушливо, що консервативне видання, яке колись позиціонувало себе як рупор реалістичної школи у міжнародних відносинах, друкує повість в жанрі альтернативної історії, але то вже подробиці.

Втім, одного разу прокинувшись, історичний талант Володимира Путіна заснути вже не може, і учора російський президент у програмі "Росія. Кремль. Путін" видав чергову порцію "історичної правди". Обґрунтовуючи необхідність внесення поправок в російську Конституцію, які б дали йому можливість залишитись на посаді президента іще на два терміни, Путін заявив, що республіки, які вийшли зі складу СРСР, в процесі "отримали у свій багаж величезну кількість російських земель - традиційних, історичних, російських територій". Ані чіткого географічного визначення "спірних територій", ані прямого заклику негайно ці території відібрати наразі не прозвучало, але суть цієї заяви від того менш прозорою не стала.

Читайте також: Поправку до конституції РФ вносять, аби не повернути Крим Україні, – російський політик

Російські прокремлівські ЗМІ неодноразово писали про те, що приєднання до України, точніше, на той момент, до УРСР, "Донецько-Криворізької республіки" – штучного територіального утвору, який проіснував близько чотирьох тижнів – від лютого до березня 1918-го року – і не був визнаний ніким, навіть російським більшовицьким урядом, було "історично несправедливим".

В цьому місці можна здивуватись неприкритому бажанню російського президента перекроїти наявну карту Європи. В кращих традиціях пакту Молотова-Ріббентропа, який російський президент так гаряче захищав на сторінках американської преси.

Чи нагадати, скільки більш чи менш незалежних "республік" було на той період в складі самої Росії – і частина з них проіснувала набагато довше, ніж чотири тижні. Можна згадати, що ДКР в сухому залишку не "віддали Україні", а поділили між Києвом та Москвою – оскільки до складу "респубілки" входив, наприклад, і Таганрог.  Ще можна нагадати про етнічно українські землі Кубань, які раптом також стали "одвічно російськими". Але детально говорити про все це немає жодного сенсу. Оскільки у промовах Путіна йдеться не про встановлення історичної істини.

Ключовим у історії з "радянським спадком" є той факт, що про "історичну несправедливість" було згадано якраз в той момент, коли російський президент обґрунтовував, чому слід змінити конституцію Росії для збереження одного конкретно взятого Путіна на його чинному місці роботи.

Читайте також: Александр Коваленко: Россия для достижения своих внешнеполитических целей использует террористическую тактику захвата иностранных граждан

І з цієї точки зору сказане Путіним є не спробою сконструювати якийсь новий імперський міф. Тим паче що абсурдність заяв російського президента є очевидною, здається, як для нього самого, так навіть і для більшої частини його аудиторії.

Ця заява є радше своєрідною "передвиборною програмою" Володимиру Путіна. Який впродовж перших трьох термінів обіцяв громадянам Росії "стабільність" – у вигляді гарантованого мінімального добробуту в обмін на політичну лояльність і відмову від громадянської позиції.

Натомість тепер гарантувати подібну ситуацію російський президент більше не може. І замість добробуту і цвинтарної "стабільності" він пропонує своїм виборцям виключно мрії. Мрії про чудо-зброю, мрії про "особливий шлях" російської економіки, мрії про зростання російської території за рахунок сусідніх держав Чи зацікавить подібна політична програма росіян – покажуть найближчі кілька місяців. Впродовж яких Путіну, звичайно, намалюють потрібну цифру під час "референдуму по конституції". Але з приходом осені, коли стане зрозуміло, що чергове "законодавче обнулення Путіна" так і не змогло "обнулити реальність" і повернути путінським виборцям бажаний добробут, на російського президента, ймовірно, очікує чимало не надто приємних сюрпризів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube