Прем'єр-міністр Денис Шмигаль

Про уряд і культуру менеджменту.

1. Попередній уряд працював без чітких показників ефективності (KPIs). Вибачте, але рейтинг президента не може бути ключовим показником ефективності уряду.

2. Попередній уряд звільнено без оголошення їхньої провини. Натомість їх похвалили за роботу. Це означає, що:

2.1. Члени попереднього уряду не знають, за що їх звільнено. Це демотивує, адже вони не можуть зробити висновків.

2.2. Члени нового уряду не знають, за що звільнили членів попереднього уряду. Це дезорієнтує, адже вони можуть через незнання повторити ті самі помилки.

Читайте також: Жодного уряду Гончарука насправді немає. Як і не буде ніякого уряду Шмигаля – Портников

2.3. Громадяни не знають, за що звільнили членів попереднього уряду. Це погіршує здатність громадян адекватно оцінювати роботу уряду.

3. Частина членів попереднього уряду перейшла в новий уряд. Ні ті, кого звільнено, ні ті, хто залишився, не знають критеріїв звільнення чи залишення.

4. Новий уряд так само не має ключових показників ефективності. "Зробити неможливе" – це не найкраща постанова цілі та не найкраща мотивація.

5. Із двох попередніх пунктів легко зробити припущення, що ключовим показником ефективності урядовця є слухняність. Але ні. Частина дуже слухняних звільнена, а серед тих, хто залишився, є неслухняні. Наслідок: іще більша дезорієнтація та демотивація.

Читайте також: Уряд Януковича-2020: знову маємо олігархічно-проросійський консенсус у владі

6. Із багатьма кандидатами фактично не було співбесід або ж були дуже короткі та про несуттєве. Багато кандидатів дізналося про призначення зранку в день призначення, бо попередньо обрані відмовилися. Очевидно, що кандидати не мали часу розробити та представити своє бачення.

7. Ніхто не дивився на уряд із позицій сумісності (хай не психологічної, а бодай ідеологічної) та здатності працювати як команда.

8. Прем'єр-міністр як керівник уряду майже не мав впливу на обрання членів уряду. Навіть часу для цього не мав. Його авторитет серед міністрів приблизно дорівнюватиме нулю.

Це називається деградація управлінської культури.

Культура їсть стратегію на сніданок, сказав Пітер Друкер.

Але якщо стратегії немає, то культура їсть своїх носіїв.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube