Ілюстрація – Нікіта Тітов

​Те, що відбувається сьогодні, – це свого роду також театр. Світ бореться з епідемією, яка показала крихкість і слабкість людини ХХІ століття.

Людина, яка долала тиранію, ідеологію, опинилася безпорадною перед чимось маленьким, чого ми навіть і не бачимо оком. Але який у цьому драматизм, яке шекспірівське протистояння людини в ґерці з коронавірусом!

Театр перемагав спалення, заборони, чуму і середньовічну, і ХХ століття… Перемагав тиранів і диктаторів. Головне, щоб у серцях глядачів не було байдужості. Театр робить нас живими, бо кожна вистава – це зіткнення й переплетіння енергій, у конфлікті чи в побутових дрібницях. Театр – це квінтесенція людини, яка любить і ненавидить, страждає й допомагає, тікає й рятує, божеволіє й вивищується над абсурдом.

Коли нацистська авіація бомбардувала Лондон, актори грали – грали Шекспіра, щоб надихнути глядачів, щоб подарувати позитив і надію.

Читайте також: Спроба зекономити на культурі може стати остаточним вироком для цієї влади

Театр дарує можливість проживати інші життя, змінюватися, ставати кращими. Людство ніколи не відмовиться від того, що любить. А з театру походить уся наша культура: і прадавня, й теперішня. Первісне ритуальне дійство, у якому людина переживала зв'язок із космосом і богами, – це вже театр.

І сьогодні не маю сумніву, що після кризи відбудеться "бум" мистецтва. Це закономірно: криза або призводить до занепаду, або змушує іти вгору. І я дуже хочу, щоб ми пережили "бум" театрального життя. Саме тому за найжорсткіших умов боротьби з епідемією не можна нехтувати інвестиціями в культуру. Усі економічні прогнози зводяться до одного: після найтемнішої ночі буде світанок. І ми маємо пережити цю ніч, усвідомивши власну вразливість й мізерність. Але в театрі ми сильні.

У театрі з’являється велич: і в нас, акторах, і в глядачах, які виходять після перегляду щасливими. А щастя – це уміння бути щасливим. Ми сильні в єднанні оплесків, сильні в роздумах, що виринають під час перегляду. Театр породжує емоцію й рух душі, енергію думання й самозмін.

Читайте також: Якщо ви вважаєте, що культура не потрібна, то спробуйте побути в самоізоляції без музики, фільмів та книг – митець

Сьогодні ж раджу всім за можливості переглядати прекрасні вистави, наприклад, Театру Франка. Це історія нашої культури. Але ці вистави й нині – як свіже повітря, якого потребує перелякана душа, схована за захисними масками. Ми не можемо йти до театрів, але можемо, щоб театр прийшов до наших ґаджетів і екранів.

Театр – це історія про любов. Через зіткнення, підступ і зраду. Це історія про неподільну любов, яка завжди перемагає. Тому й театр, безсумнівно, переможе. Неподільна любов, яку дарує театральне мистецтво, сильніша за будь-яку вірусну епідемію!

З днем театру, друзі! Все буде добре!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube