На наших очах держави виділяють величезні кошти, спрямовані на пом’якшення впливу пандемії COVID-19, уже не надто зважаючи на показники їх дефіцитності. Такі дії та обмежувальні заходи підштовхнуть світ до економічної кризи та стагнації, що триватиме принаймні десятиріччя. До того ж матиме кілька хвиль. Тепер – лише перша. Як наслідок звичний для нас світ піде в небуття. Так зазначив у розмові з автором цих рядків давній друг України, у минулому – заступник міністра економіки Польщі Пьотр Кульпа. Пропонуємо її узагальнення.

Короновірус знецінює людське життя – найбільше у країнах, що прийнято називати багатими. Скажімо, чого було варто життя італійця ще на початку цього року? Натомість кожного дня ми чуємо приголомшливы новини про рівень смертності, що перетворюється на статистику. Натомість авторитарний Китай скористався мобілізаційними та репресивними можливостями свого політичного режиму – сконцентрував ресурси на враженому регіоні й отримав кращі результати.  

Ця хвороба має свою логістику, яка багато що пояснює та змушує до певних рішень. Очікується, що зрештою 60–70% населення планети нею перехворіють. Якщо, звичайно, надшвидкими темпами не буде створена вакцина. Тоді вдасться досягнути тих самих відсотків уже за її допомогою. Відомо, що 80% хворіють легко, а 20% – тяжко. Частина з останніх (не зовсім зрозуміло яка) потребуватиме активних медичних заходів, зокрема – реанімаційних за допомогою апаратів штучної вентиляції легень. Їхня одномоментна кількість – це кількість пацієнтів, яких здатна врятувати система охорони здоров’я тої чи тої країни протягом поточного періоду часу. Можливо – помножена на два (за допомогою ротації).

Китайці стягнули до Уханю 10 тис. реанімаційних ліжок із необхідним обладнанням. Тому кожен потенційний тяжкохворий був ним забезпечений. Звідси низький рівень смертності – на відміну від Італії, де такої концентрації своєчасно досягнути не вдалося. Через те, що деякі речі для демократичних держав неприйнятні. Та й національний характер вдався взнаки. Із тієї самої причини немає підстав сподіватися, що в США рівень людських втрат вдасться втримати на мінімальному рівні. Швеція, що не застосовує жорсткого карантину та засобів стримання поширення коронавірусу, мабуть, дуже впевнена в своїх можливостях. А Велика Британія, яка на початку пандемії демонструвала схожий варіант управлінської реакції, відступила й тепер обмежує на три тижні свободу пересувань своїх громадян. Парадокс – за нинішньої пандемії авторитарні режими мають більше можливостей для порятунку своїх громадян, аніж демократичні. Неабиякий виклик відкритому світові, що передбачає можливість різних відповідей. У кожному разі – це питання не стільки багатства та доступних ресурсів, скільки організації та розподілу відповідно до визначених пріоритетів.

Читайте також: Ліберальна демократія постала перед найважчою екзистенційною кризою з 1945 року

Для збереження життів Україні критично важливо проявити високу ступінь організованості її державного управління та поведінки добре поінформованих громадян – відповідно до надзвичайних обставин. Саме тому жорсткі карантинні заходи, застосовані ще за мінімальних проявів COVID-19 в Україні, не є перебільшеними. Ми всі разом боремося за час – для українців надзвичайно важливо "розтягнути" захворюваність на максимально можливо довгий період, не допустивши тим самим пікових навантажень. Це дасть нашій хворій системі охорони здоров’я змогу прийняти та відбити удар пандемії. Можливо – дочекатися вакцини та встигнути її застосувати. Так формується солідарна відповідальність у сфері, яка є важливою складовою національної безпеки. За умови співпраці та взаємної довіри. На жаль, з останніми складниками в нас проблеми.

Що ж до самих понять багатства чи бідності – вони завжди відносні. Тому твердження "Україна – бідна країна" – це брехня або по-новітньому – політичний хайп. Бідна стосовео кого? Щодо якого періоду часу? Між іншим фізичне багатство здатне сприяти уповільненню розвитку та ставати причиною неадекватної реакції його власника. Так, Росія зі своїм стабілізаційним фондом може дозволити собі кілька років (скільки – залежить від інтенсивності процесів) уникати фундаментальних перетворень – бракує відчуття потреби, тож зміни відбуватимуться хіба що під впливом наказів згори. Ефективність і підсумок зрозумілі. В Україні подібного запасу немає, тож реагувати їй доведеться швидше. Щоб вижити. 

Як це працює одинадцять років тому назад продемонструвала Польща. Тоді на тлі світової кризи її економіка продовжувала зростати на понад 3% протягом року, а німецька – впала більше ніж 3%. Тож 7% у сумі. Саме тоді Польща зробила найбільший прогрес у подоланні розриву з найпотужнішою економікою континенту, перетворивши світове падіння на власну перемогу. Фундаментом успіху (крім дій уряду) стали низька внутрішня заборгованість і відносно низький рівень доходів поляків. Тепер ці чинники грають на користь України.

Нинішня світова економічна система, побудована на фіскалізмі та неефективних видатках, приречена. Втім, поява коронавірусу – не причина, а радше каталізатор її занепаду. Причини – у глобальному конфлікті між США та Китаєм. Останній загострив штучність, натягнутість всієї системи відносин у фінансово-економічній сфері з її непосильним, необґрунтованим тягарем соціальних витрат. Іноді складалося враження, що неотримання навіть незначного зовнішнього платежу може її обвалити.

Читайте також: Коронавірус убиває глобалізацію

Але на місце нещодавніх пріоритетів у діяльності, що тепер явно недоречні, штучних (як з’ясувалося) переваг, життя у формі одіссей (зокрема міжнародних), інших численних забаганок, без яких лише вчора ми себе не уявляли, повертаються фундаментальні цінності – власного дому (а не тимчасового житла) і родинного затишку, чистої води й повітря, простої, але здорової їжі... Тепер вони стають головними, зокрема – для економіки.

Водночас на нас чекає істотне зменшення розриву в доходах між розвинутими країнами й такими, як Україна. Розгорнеться нова боротьба за людей – де б вони хотіли жити. І комфорт, якість послуг відіграватимуть неабияку роль у виборі місця. Тим паче, що за попередній період сформувався його новий стандарт. Люди, які побачили інше життя, до нього прагнутимуть уже в себе вдома. Йдеться про побутові умови, благоустрій, різноманіття та якість послуг. І це тема місцевого самоврядування. Його значення в житті кожної людини (отже, й уплив) зростатиме. Попри нинішні фінансові втрати ця інституція в підсумку отримає більше – нові людські ресурси (за рахунок заробітчан, які повертаються додому з інших країн і великих міст). Щоб їх надалі втримати та скористатися обставинами, територіальним громадам доведеться неабияк постаратися у сфері підтримки мікро- та малого підприємництва, що означатиме першочерговість стимулювання створення нових робочих місць із конкурентоздатною оплатою праці. Аби не спокусив хтось інший.

Схоже на те, що наше життя у ближньому майбутньому не надто спонукатиме до зміни місця проживання, навпаки – стане залежнішим від нього. Але це ще не означає, що робоча сила стане менш мобільною. Зрештою, для дистанційної роботи за допомогою інформаційних технологій не обов’язково постійно переміщуватися – чи не так? Застосування й урізноманітнення форм останнього за найближчі місяці значно збільшаться. А це неабиякий виклик для кожного працівника та роботодавця.

Україна в нинішній ситуації має побачити свій шанс. За кілька місяців (рік?) вірус вщухне, а ми опинимося в новому світі. Наша країна вже відкрилася для нього й надалі працюватиме як його частина. При цьому за сприятливих для себе умов – відносно незначного зовнішнього боргу (для порівняння – італійський), конкурентоспроможної (зокрема порівняно із сучасним Китаєм) ціни робочої сили, значних просторів територій, приязних для життя, прекрасних можливостей для виробництва великої кількості якісних і смачних харчів, а ще дешевих енергоресурсів. Таким чином, за умови внутрішніх змін, Україна здатна отримати свій перший значний приз за те, що від’єдналася від Росії та обрала власний шлях розвитку.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube