Відколи криза коронавірусу щосили охопила більшість європейський країн, там із поля зору практично повністю зникли всі інші внутрішньо- та зовнішньополітичні теми. Екстремальні виклики, як-от наплив біженців біля грецького зовнішнього кордону ЄС і війна на знищення та вигнання в Сирії, раптово опиняються в забутті. Ніхто не говорить навіть про загрозу кліматичної катастрофи, про яку в Німеччині з майже релігійним піднесенням тривалий час ішлося в усіх політичних і суспільних дискусіях, пише для "Тижня" Ріхард Герцінґер

Оскільки криза може затягтися на місяці, Європі загрожує не лише велике економічне та соціальне падіння, а й тривалий політичний параліч, особливо щодо її глобальних завдань. І поки всю енергію західні демократії скеровують на пошук ефективного захисту від пандемії та вважають себе вимушеними на необмежений час скасувати основні громадянські права, такі як свобода пересування, зібрань і проведення релігійних обрядів, авторитарні країни спрямовують усі сили на те, щоби скористатися цією ситуацією на власну користь.

Читайте також: Здобутки десятиліть євроінтеграції ідуть шкереберть

Мова про путінську Росію, яка цілеспрямованим поширенням фейкових новин намагається посилити екзистенційне потрясіння ліберальних демократій. Із кінця січня ЄС задокументував 80 випадків дезінформації про коронавірус у російських державних медіа чи від вірних Кремлеві персон. У цих спрямованих на збентеження населення брехливих повідомленнях ідеться, наприклад, про брак у Німеччині кваліфікованих лікарів для боротьби з коронавірусом, про те, що через зажерливість загрозу пандемії зумисне перебільшують фармацевтичні концерни, ба навіть про справжні теорії змов, мовляв, вірус – біологічна зброя, яку розробили Сполучені Штати. Цю тезу поширює також пропаганда китайського режиму.

Крім того, наближені до Кремля ЗМІ накидають думку, що пандемія – вияв остаточного декадансу західних суспільств, а тому є провісником майбутнього фінального занепаду ліберального, глобалістського укладу. Опісля її замінить новий світовий лад, базований на практикованих путінською Росією автократичних "цінностях". У цю пропагандистську картину дедалі беззахиснішого Заходу, що занепадає, символічно вписується вимушене скасування через пандемію коронавірусу навчань НАТО "Захисник-2020" у Східній Європі, які завзято таврували російські пропагандисти.

Водночас путінський режим намагається постати в ролі благодійника Європи, що опинилася у скруті, наприклад пропонуючи Італії медичну допомогу. Цим Кремль наслідує приклад пекінського режиму, який після того, як епідемія відлютувала в Китаї, видає себе перед європейцями за метра в галузі подолання криз. Хоча саме систематичне заперечення та приховування поширюваної хвороби китайською владою і призвело до біди з коронавірусом.

Однак принаймні в Німеччині ці підривні й узурпаційні намагання наразі не дають особливих плодів. Громадяни натомість іще більше гуртуються довкола свого політичного керівництва. Майже дві третини німців кажуть, що задоволені кризовим менеджментом федерального уряду. Такої значної підтримки велика урядова коаліція та реномовані політичні партії, що до неї входять, не мали давно. Тоді як актуальний надзвичайний стан підсилює традиційні сили політичного центру, правонаціоналістичну АдН широка громадськість уже заледве підтримує. В останніх опитуваннях її показники знизилися на два відсоткові пункти, до того ж там ще й триває запекла внутрішня боротьба за владу.

Читайте також: Уся Європа стане слабшою, Велика Британія теж. А переможцями вийдуть Росія та Китай

Однак невідомо, як розвиватимуться настрої протягом кризи і як реагуватимуть громадяни, коли почнуть дедалі сильніше відчувати наслідки тривалої соціальної ізоляції та економічного спаду. Однак щойно гостру фазу кризи буде подолано, виявиться її довготривалий політичний вплив. І тоді може знову пробити година радикальних популістів. Уже сьогодні деякі ліві та консервативні коментатори покладають відповідальність за поширення пандемії на "нестримну" глобалізацію. Скористаються посиленим через це скепсисом щодо відкритих кордонів і ринків у Європі, а також глобальної вільної торгівлі ті сили, що як засіб у боротьбі із "зовнішніми" загрозами пропагують національне відмежування й етнічну гомогенізацію.

Через кризу Європейський Союз уже зазнав значних політичних утрат. Перед загрозою поширення пандемії Брюссель виявився фактично недієздатним. ЄС не зміг запропонувати навіть схематичної загальноєвропейської стратегії, а, наприклад, Італію, по якій пандемія вдарила особливо сильно, європейські партнери покинули напризволяще. Як наслідок, країни – учасниці ЄС у боротьбі з вірусом вдалися до односторонніх національних дій. Закриття національними урядами на власний розсуд і без попереднього європейського узгодження своїх кордонів одним махом зробило неактуальною основну концепцію ЄС, спрямовану на свободу пересування та європейську єдність.

Тому ліберальна демократія в Європі та світі стоїть перед найважчою екзистенційною кризою з 1945 року. Чи витримають відкриті суспільства це надзвичайне випробування на міцність, зважаючи на їхню глибоку розгубленість і виснаження, а також на безцеремонну рішучість їхніх ворогів знищити ці суспільства, на жаль, під питанням.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube