У неділю, 12 квітня, організація країн-виробників нафти – ОПЕК та її союзники погодились скоротити світове виробництво нафти на 9,7 мільйона барелів на день, починаючи в першого травня поточного року. Домовленість була укладена за сприяння Вашингтону задля того, щоб вирівняти світові ціни на нафту на тлі їхнього стрімкого падіння, спричиненого скороченням попиту через пандемію коронавірусу. Передбачається, що скорочення здійснюватиметься поетапно, до 2022 року.

Можливо, ціни на нафту згодом дійсно зростуть. Але не раніше того часу, коли знову почнуть працювати провідні світові авіакомпанії і люди знов почнуть масово подорожувати автомобілями. Вірогідно, й ціна у перспективі підвищиться до 40-45 доларів за барель від сьогоднішніх 31-32 доларів, що повністю влаштовуватиме тих, хто видобуває сланцеву нафту в США. Що ж, упродовж останнього десятиріччя, тобто буквально на наших очах, Сполучені Штати стали головним гравцем на світовому енергетичному ринку.

Читайте також: Нефть победила Кремль

Натомість, для Росії, яка місяць тому виходом з угоди ОПЕК+ фактично зруйнувала свою репутацію і реальний бюджет якої насправді формується за ціни суттєво вищої, ніж заявлені 42 долари за барель, це все одно не означає нічого позитивного. Показово, що Москва, яка нещодавно відмовилася скорочувати свій експорт на 500 тисяч барелів на добу, сьогодні, за експертними оцінками, програла більше усіх і вимушено пішла на значно більше скорочення – близько 2 мільйонів барелів на добу. Нічого не скажеш, вельми "ефективна" зовнішня та енергетична політика...

А що ж було робити Кремлю, коли вартість російського сорту нафти Urals днями впала аж до 8,95 долара за барель, що не покривало навіть операційних витрат і робило сам експорт економічно не вигідним?...

Наразі на світових ринках пропозиція нафти суттєво перевищує попит на неї і здається саме попит, а не домовленості у будь-яких форматах, визначатимуть довгострокові цінові тренди.

Читайте також: Россия сама спровоцировала нефтяной кризис, проблема решена лишь частично

Однак найбільш загрозливий сценарій для Москви вимальовується у найближчі десять років, коли очікується початок масового переходу світового автопарку на електродвигуни (за деякими оцінками, автотранспорт споживає близько 45% усієї світової нафти) і, дещо згодом, – економік багатьох індустріально розвинутих країн на відновлювані джерела енергії. Зокрема, за консервативним (ще докризовим) сценарієм Міжнародного енергетичного агентства (International Energy Agency), до 2050 року вже більше, ніж 50% світового автотранспорту, включаючи громадський, буде переведено на електричні двигуни, що спричинить ще більш суттєве скорочення попиту на нафту.

То, що ж чекає на Росію у найближчій перспективі? Кремль вже програв Заходу нафтову війну. Очевидно, можна очікувати більш, ніж суттєве зменшення податкових надходжень і, відповідно, фінансування соціальних зобов’язань держави; скасування майже усіх інвестиційних планів російських нафтових компаній і падіння доходів російського бізнесу, пов’язаного з нафтовидобуванням і переробкою; зниження привабливості російських цінних паперів і послаблення рубля; скорочення коштів на найбільш витратні, зокрема високотехнологічні, військові програми та певний секвестр бюджетів російської пропаганди і "п’ятої колони" в різних країнах.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube