Партійну диктатуру ми вже проходили, а закон про право політичних партій виключати зі списку кандидатів громадян був визнаний неконституційним. Зараз мова про 5% національного цензу для партій, які балотуються на місцевих виборах, і зобов’язання висувати кандидатів у 2/3 регіонів України.

2015 року, коли в парламенті попереднього скликання була абсолютна проєвропейська більшість, гравці вирішили, що потрібно мати інструмент для вичищення зі списків кандидатів, які втратили свою додану вартість після голосування. Придумали розмите формулювання щодо причин і врочисто проголосували. Нічим хорошим це не закінчилось, бо отримати клеймо партійних диктаторів таким силам було не дуже до снаги, але ж ця вся лірика другорядна, коли мова про партійний, точніше, інтерес лідера.

Читайте також: Для власних "слуг" Зеленський ніякий не вождь – Портников

Зараз фантазія пішла дещо далі та пропонує владним й опозиційним партіям нові творчі рішення. Або ви набираєте 5% по всій країні, або не отримаєте жодного мандату навіть у малому містечку, до якого ймовірно докотиться пропорційна система. Наплювати:

• списки кандидатів реєструють тервиборчкоми, які й установлюють результати виборців;

• результати голосування – волевиявлення мешканця конкретної громади, області, а 5% цензу відкрито нівелює цю норму, бо за вашу обласну раду лише на 1/22 (мінус дві області на Донбасі) голосуватимете ви, а не хтось із Сумщини, або Закарпаття;

• всю відповідальність за рішення щодо ненадання мандатів переможцям у їхній громадах, бо вони не подолали абсурдний бар’єр, потрібно перекладати на ЦВК, яка навіть не має повних даних по місцевим виборах.

Читайте також: Дива не станеться: свіжа кров є, але годі чекати від неї революцій

Щодо 2/3 висування, то вона життєздатна лише за умов, коли і реєструвати, і скасовувати реєстрацію списків партій матиме право лише ЦВК.

Хоча все це нагадує комуністичну партію часів СРСР і прізвище одного кандидата в бюлетені. Зараз у такий спосіб встановлюється диктатура декількох партій потенційною змовою тих, хто є в парламенті.

Є велика різниця між політтехнологами, юристами та правозахисниками. Перші – результат за всяку ціну, другі – фахово пояснять, чому нічого не можна, і ви всім і все винні, а вам нічого й ніхто, треті – говоритимуть про права першим і другим, коли ті сміятимуться крізь зуби. Ніхто не святий, але не варто забувати про логіку, здоровий глузд і верховенство права одночасно та стрибати із головою в болото.

Федорович дуже підпсував собі карму саме на місцевих виборах 2010-го.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube