Наприкінці Першої світової війни світ став жертвою нової катастрофи – "іспанського грипу". Він виявився ще більшим прокляттям, аніж сама війна. В 1918–1919-х від недуги померли від 17 до 100 мільйонів людей, дані надто різняться. Пів мільярда були заражені. Війна забрала життя 10 мільйонів. Від вірусу, як і від війни, здебільшого помирали молоді.

Але "іспанка" змінила світ. Здоров'я перестало бути питанням індивідуальної турботи – воно стало питанням суспільної організації.

До Першої світової в медичній сфері Європи й Америки домінували приватні лікарі. Які приходять, якщо в тебе є гроші. "Іспанка" стала викликом, що поступово все змінив: здоров'я вимагало тотального державного підходу. Все те, що сьогодні знаємо – мережі лікарень, міністерства, медичне страхування, профілактика – це логіка, до якої спонукала тодішня катастрофа. Як і загальне виборче право, соціальні революції та всеохопна освіта, "іспанка" зробила ХХ століття рівнішим, ніж попередні часи.

Читайте також: Коронавірус убиває глобалізацію

Це далеко не єдиний приклад, як епідемії стимулюють прогрес. Візьміть, наприклад, чуму. Одна з найкатастрофічніших епідемій в історії людства – бубонна чума ХІV століття – знищила половину населення Європи. Могло здатися, що це кінець європейської цивілізації. Але ця цивілізація відповідає по-своєму. Флорентійці Петрарка та Боккаччо задають новий культурний орієнтир, який наступного століття розвинеться в епоху Ренесансу. Під час епідемії чуми в середині XIV століття Флоренція втратила від 60 до 80% населення – але відповіла на це переворотом у цінностях та естетиці.

Або інший приклад: холера. Її сплеск у Лондоні в середині ХІХ століття породив нову дисципліну – епідеміологію. Її "батьком" вважають Джона Сноу (ні-ні, це не Джон Сноу із "Гри престолів" – але тепер ви знаєте, як запам'ятати його ім'я). Цей лікар вирахував, що джерелом поширення холери є водяний насос на Брод-стрит у центрі Лондона, у чию воду потрапляли нечистоти з міської каналізації. Сноу зрозумів: причинами захворювань можуть бути мікроорганізми у воді – їх уже тоді назвали бактеріями, а не отруєне "міазмами" повітря, як вважали протягом тисячоліть. Далі будуть Пастер, Кох та інші, які розширили наші знання про мікроорганізми та змінили уявлення про гігієну.

Епідемії та пандемії не тільки приносять смерті, страждання й обмеження. Вони вчать нового ставлення до життя, здоров'я та організації суспільства.

Чогось нас навчить і пандемія коронавірусу. Перша реакція суспільств на нього – захисна. Ми практикуємо дистанцію, і це правильно. Однак у глибині своїй коронавірус є симптомом суспільства радикальної близькості. Людство ще ніколи не жило у світі, де все далеке раптом стало таким близьким. Де люди, товари, інформація та віруси стрибають, як велетенські комахи, з одного континенту на інший.

Читайте також: 12 трендів найближчого майбутнього: яким буде світ після коронавірусу

Хтось думає, що глобалізованому світові настав кінець, і що суспільства закрилися надовго. Але погляньте на "іспанку": вона могла укріпити еліту в думці, що хвороби – це передусім доля нижчих, від яких треба ще краще захиститися. Натомість спонукала до скорочення нерівностей. Те саме з чумою XIV століття: вона привела до протилежних наслідків, аніж могла б.

Тому коронавірус, думаю, нас змінить в інший бік. Глобалізації ніхто не здатен зупинити: вона стала частиною нашого способу життя. І що сильніші глобальні проблеми, то більшою стає потреба у глобальних відповідях. "Іспанка" 1918 року навчила, що з пандемією не можна боротися хаотичною мережею приватних лікарів, потрібна централізована система. Коронавірус 2020 року вчить нас, що з пандемією не можна боротися хаотичною мережею національних систем – потрібна система світова.

І якщо навіть світ зараз закриється, перетвориться на зграю ворожих одне до одного хижаків – це станеться тільки для того, щоб він розкрився знову. Ще сильніше й потужніше. Бо ми надто одне від одного залежні, щоб вірити в ілюзію своєї окремішності.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube