Гомбовці

Думка про регіональні продукти й регіональну кухню вже міцно вкорінилася, і ми легко розповідаємо про голубці, ріплянки, бограчі й баноші. Із цікавістю читаємо різні рейтинги, де перераховуються найпопулярніші страви закарпатської кухні.

Чим цікава регіональна кухня? По-перше, своїми автентичними продуктами. Ну, якщо в нашій гірській частині з давніх часів росте лиш кукурудза, картопля та квасоля, пасуться вівці й росте дуже небагато інших овочів і фруктів, то й кухня складатиметься саме із цих продуктів. По-друге, рецептура вже настільки відточена, що якісь варіанти не святотатство, але ми вже знаємо, як правильно. 

Однак є одна рослина, яка легко бере участь у всіх експериментах, і її потенціал ще не вичерпаний. Це салат у всіх своїх сортах і різновидах. Салат росте на всіх грядках, насіння його купуєш автоматично, ледь кинувши оком на сорт. До речі, модні зараз руккола, шпинат і крес – це теж салат.  

Спочатку виростає салат, і першим робиться салат із нього.  Так і називається – салат із салату. Але в нас, напевно, делікатно борються з кулінарними тавтологіями і кажуть "шалата". Тому, салат із шалати. Традиційний наш сільський салат: не порізана, а порвана шалата, пір`я часнику, оцтова заправка, крапля олії, трохи цукру і солі. Подають у великій-великій мисці, бо багато цього салату не буває.

Читайте також: Кулінарна мандрівка до шляхетної Волині: про що їжа й історія розкажуть

Кулінари кажуть, що салат може мати два варіанти заправки – оцтову й молочну (чи йогуртову). Напевно, в нашому Бичкові хтось давним-давно передбачав тріумф і занепад салату "Цезар", де буде йогуртовий складник, й експериментували трохи в іншому напрямі.

У нас є кисломолочний суп із шалати. Із дуже характерною особливістю для гірських страв – його можна їсти і холодним, і гарячим. Отже, півтора-два літри кислого (квасного) молока, трохи солодкого, ложку борошна, знов-таки руками рвемо шалату, зелень часнику, молоко закипає, додається шалата і трохи підсмажених копчених шкварків, декілька хвилин покипіло – і любителів за вуха не відтягнеш.      

Ну й незмінний додаток до цієї страви – токана, холодна чи гаряча.  Це те, що в італійських ресторанах називають полентою. 

Колись ця страва ввійде до рейтингів модних закарпатських страв, але поки що це наш запасний домашній варіант. 

Правильна реклама страв, легенди, статті  – більша половина справи. Ну то й що, що в наших горах кожен знає, як зробити фрігу – розплавити сир на сковорідці. Прекрасна страва для холодних вечорів, коли хочеться просто постояти  біля вогню, дивлячись, як розтає на фанделі (сковорідці) сир, починає плавитися, і ти меланхолійно дивишся на нього й вирішуєш єдине завдання: вже знімати чи ще кільа секунд.

А от фондю – це ж в уявленні людей зовсім інша справа, традиційна страва альпійських пастухів, яку готують у спеціальному посуді, і відома вона не лише у швейцарській, але і в італійській та французькій кухнях. О! Фріга, подана в гарному закладі на вишуканому посуді турботливим офіціантом, це вже фондю. Так трансформується вівчарська їжа в ресторанну модну страву. І в ресторані плавитимемо все – аж до шоколадного десерту.

А наша токана! Знімали якось у нас київські журналісти репортаж про гори. Стомилися, змокли, зголодніли.

Читайте також: Рятівне, смачне й універсальне: сало справило неабиякий вплив на Європу

– Що буде на вечерю?  

– Токана із грибовою мачанкою.

– О, а це можна їсти, воно нічого?

– Ну, по-ресторанному це кукурудзяна полента (така, як у Ломбардії або Фріулі- Венеції) із білими грибами під соусом бешамель. 

– Ого, це у вас у селі середземноморське меню є?

А наші гомбовці! Така десертна страва із дріжджового або картопляного тіста, із половинками слив або вивареним, аж твердим сливовим лекваром (повидлом). Практично не зустрічала його за межами регіону. Однак досить багато людей знає китайські баоцзи. Можна це об`єднати спільною легендою, що древні угри часом разом із тюрками набігали в ці краї та могли якось наш леквар використати в своїх баоцзи.

А є новіша історія про те, як мешканець Великого Бичкова Іриней Фендь став маршалом і міністром оборони Китаю під іменем Фен Юсянь, але спочатку був контрадміралом американської армії. Яскрава, сповнена пригод біографія людини, яка за 50 років активного життя встигла залишити слід в історії двох держав. Листувався із братом, який продовжував жити на Закарпатті й був учителем й адвокатом. Не факт, що в якомусь листі й не прийшов цей рецепт. А про що ще могли листуватися брати в 1940–1950 роках минулого століття? Варіантів цієї  історії безліч, як доказів, так і спростувань. Але поки розповідати та сперечатися – не одна миска гомбовців піде.

Це все написано до того, що карантин закінчиться, багато хто захоче в подорож, країна прекрасна й має на що подивитися, але кулінарний туризм і кулінарні байки найкращі на Закарпатті.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube