Кількість скандальних записів за участи відомих політичних персон з року в рік зростає. І виною тому не те, що політики стали демонічнішими чи тупішими (власне, не це головне), а те, що вони стали заручниками поширення гаджетів з одного боку та соцмереж – з іншого.

Тому, спроба зменшити вплив «плівок» шляхом запровадження кримінальної відповідальності за їх розповсюдження виглядає дивною. Віддаю належне, ініціатива керівника Офісу президента Андрія Єрмака прозвучала там, де треба і тоді, коли треба. Вона стосувалась скандалу «плівок Деркача» щодо перемовин Порошенка і Байдена. І озвучена була напередодні виборів у США у правильному місці – у виданні, близькому до Демократичної партії США. З прицілом на відбілювання кандидата від демократів. Ймовірно, Андрій Єрмак вважає, що для США також може підійти варіант, який він сам застосував щодо «плівок Лероса» відносно власного брата. Це проста і стара, як світ, технологія – звинуватити не тих, кого зловили на гарячому, а тих, хто це записав. 

Чи є потреба у якомусь додатковому законодавстві щодо прослуховування? Мабуть, що ні. Наявних юридичних можливостей притягнути до відповідальності за це у нас валом, – починаючи від «порушення законодавства про державну таємницю» і закінчуючи «незаконним придбанням, збутом або використанням спеціальних технічних засобів». Тим більше, що такі записи не можна використовувати в суді, адже робились вони без рішення суду і без згоди жертви.

Читайте також: У наш окоп Росія кинула три інформаційні гранати, – політолог

Однак це ніколи не зупиняло тих, хто записував. І ніколи не змінювало позицію тих, кого записували. 

Адже, починаючи від «плівок Мельниченка», влада як мантру повторює одне й те ж – головне не те, що у записах, а те, що сам факт запису – порушення державної таємниці. І бідкаються про те, що переговори наших президентів записуються. Двадцять років бідкаються, а уберегти кабінет президента від жучків не можуть… 

Навіть якщо уявити, що закон про кримінальну відповідальність за поширення таких записів буде прийнято, це нікого не зупинить. Хоча б тому, що існують інформаційні ресурси, які не контролюються владою. Наприклад, телеграм-канали, через які можна постійно зливати будь-які розмови. Ба більше, складно уявити прийняття такого документа. Адже тоді можна притягнути до кримінальної відповідальності… Дональда Трампа, який сам виклав усьому світові розмови із Зеленським. Незручно якось виходить.

Читайте також: Злив плівок Деркача: кому вигідний скандал

Таким чином, можна стільки завгодно говорити про ініціативу запровадити кримінальну відповідальність за розповсюдження таємних записів. Але це нічого не змінить.

Тож у мене, класично, є дві новини. Погана – кількість скандальних плівок зростатиме. Хороша – саме за рахунок їх засилля вони вже не відіграватимуть особливої ролі у створенні антирейтингу для тих чи інших фігурантів цих розмов. Тим більше, що про них доволі швидко забувають. Про плівки Онищенка вже забули. Про плівки Деркача забудуть відразу після виборів у США. А ось що будуть пам’ятати – так це про спробу обмежити свободу слова. Чого українці дійсно не люблять, так це коли їх у чомусь обмежують.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube