Що знадобиться Путіну в разі оголошення дострокових виборів? Те ж, що і завжди — війна

Конституція будь-якої країни тісно пов’язана з усім масивом інших законодавчих актів. І якщо, прийнявши поправки до конституції, не поправити і їх, виникають прогалини і протиріччя в законодавстві країни. І чим масштабніші поправки — тим загрозливішими стають ці прогалини.

Ось тут і настає момент істини: слідує за поправками до конституції процес коригування законодавства чи не слідує. Змінюється хід затверджуваних конституцією політичних процесів чи ні.

Україна стикалася з чимось подібним на початку каденції Віктора Януковича: було повернуто в дію Конституцію в старій редакції. До того ж повернули її шляхом оголошення Конституції в редакції 2005 року неконституційною. Тобто, в 2010 році Конституція України була не просто змінена, а змінена зі зворотною дією, оскільки стару редакцію було оголошенао нібито недійсною з самого початку.

В результаті відразу ж на повен зріст піднімалося питання: якщо протягом цілих п’яти років діяла «несправжня» Конституція, то й ухвалені на її основі закони необхідно було в повному обсязі розглянути щодо їх відповідності «справжній» Конституції. Але Конституцію змінили, і… нічого.

І після цього вже не існувало жодних аргументів на користь того, що нібито за Януковича Конституцію було змінено з метою утвердження конституційності. Було абсолютно очевидним фактом: причиною зміни Конституції стали особисті інтереси представників верховної влади.

Ось із цього погляду і розглянемо нинішні поправки до конституції Росії. Так, російська Держдума обіцяє «в турборежимі» розглянути мало не сотні законів, що потребують змін. Але головне питання зависає в повітрі.

Читайте також: Казарин: Пока западные партнеры уговаривают Москву переиграть 2014-й год – Кремль намерен переиграть 1991-й

Якщо старий її варіант встановлював для президента межу перебування на посаді в дві каденції поспіль, то новий варіант встановлює цю межу в дві каденції загалом — незалежно від того, поспіль вони йшли або з розривом.

Також, відповідно до нового варіанту російської конституції, президентські каденції Володимира Путіна відраховуватимуться з нуля, з чистого аркуша — наче попередніх і не було. Водночас персональні винятки для конкретної особи — не посади, а саме особи з ім'ям і прізвищем — чи не підривають вони основи конституції самі по собі, якщо йдеться не про монархію і не про монарха?

Сенс ухваленої поправки: всі обрання за старим варіантом конституції нібито «не рахуються». На пострадянському просторі такі «ходи конем» далеко не нові.

Але ось тут і виникає — чи мало би виникнути — питання: а де вона є, ця точка нуля? За ідеєю, вона — якщо вже існує — має збігатися з моментом внесення поправок до російської конституції.

Отже, після заслуженого відпочинку на посаді прем'єр-міністра Володимир Путін був обраний президентом у 2012 році. Це була загальна третя його каденція, але перша з тих, що йдуть поспіль. Він був знову обраний президентом у 2018 році — це була друга його каденція поспіль і загальна четверта. Старий варіант російської конституції це дозволяв.

І ось у 2020 році грянув грім: більше двох каденцій загалом — не можна, але Путіну, так і бути, можна ще дві. Виділимо це: ще дві. Не скільки завгодно, а саме ще дві і не більше: довічним президентом новий варіант російської конституції Путіна не називає.

Наступні президентські вибори в Росії мають відбутися в 2024 році. І якщо Путін на них виграє, це буде п’ята його каденція загалом, третя поспіль і перша після обнулення. Ще наступні вибори — у 2030 році; якщо Путін виграє і їх, це буде шоста його каденція в цілому, четверта поспіль і друга після обнулення. Саме так малює цю приємну картину російська пропаганда, але…

А що з погляду російської конституції відбуватиметься між 2020 і 2024 роками? Між точкою обнулення і найближчими президентськими виборами? Як не крути, а поправки, внесені в російську конституцію, могли обнулити президентські каденції Путіна в минулому, але ніяк не на майбутнє. Тобто, виходить, що обирався Путін ще за старим варіантом російської конституції, але правив уже за новим, і так цілих чотири роки!

Путін на посаді президента в 2020 році, вже після обнулення всіх його минулих гріхів, — як не крути, загальночевидний факт. І його плани перебувати на цій посаді ще чотири роки без нових виборів, в обнуленому статусі — їх теж ніхто не ставить під сумнів. Адже як цікаво: каденцію обнулили, але фактично вона триває!

І які б формулювання не фігурували в «поправленому» варіанті російської конституції, а ці чотири роки потрібно кудись оприбуткувати, в який-небудь дебет-кредит. І можливі лише два варіанти: або ці чотири роки будуть визнані «нульовою каденцією», таким собі «випробувальним терміном» — що ні в які рамки навіть поправленої конституції не лізе і остаточно відправляє російську конституцію у відділ «художня література». Або ж вони будуть зараховані як перша каденція, нехай навіть і неповна — врешті-решт, безліч президентів США відпрацювали на посаді неповні каденції, які, втім, були зараховані як повноцінні.

Читайте також: У Держдумі зареєстрували законопроєкт, який передбачатиме покарання за "відчуження території" РФ

І ось він, цікавий для нас момент: після всіх барабанів і фанфар найважливіше питання російського конституційного права зависло в повітрі. Виникла величезна конституційна діра. Розрив функції другого роду.

У цьому може критися небезпека для України. Тому що навряд чи Путін всього цього не розуміє. Так, його влада вже доросла до того стану, що будь-який конституційний пробіл, яким би великим він не був, має рівно таке ж значення, як і сама російська конституція, — ніяке. Але підстрахуватися на майбутнє він теж може.

Прогнозувати поведінку Путіна — завдання безглузде, але в цьому випадку не можна виключати, що він піде на дострокові вибори. У момент, коли російське суспільство деморалізоване коронавірусом, звичний порядок речей порушений, технології отримання бажаного результату голосування щойно відпрацьовані, опозиція не підготовлена, а протести цілком «законно» можна буде розганяти на нібито протиепідемічних підставах.

Зрештою, в Казахстані технологія несподіваного оголошення дострокових виборів президента давно вже використовується, та й сам Путін прийшов до влади у 2000 році саме внаслідок несподіваних дострокових виборів.

А що знадобиться Путіну в разі оголошення дострокових виборів? Те ж, що і завжди — війна. Нехай навіть не переможна, а тільки що розв’язана — але покликана «повернути подаровані споконвічно російські землі». І ось до такого можливого розвитку подій Україні краще бути готовою.

Що ж стосується російської конституції, то для камуфлювання справжньої мети поправок її нашпигували багатьма положеннями, статтями про рибок і про пташок, написаними від балди і на коліні — аби «за все хороше, проти всього поганого». (Ось, дійсно шкода, що серед інших не записали в неї і саме таке формулювання.) Як наслідок, російська конституція перетворилася на випадковий набір випадкових законодавчих норм. І, строго кажучи, в Росії тепер немає конституції, немає конституційної системи. Залишилася тільки воля Путіна як основний закон.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube