Вісім років тому був мовний Майдан.

Сьогодні влада знову бореться з українською мовою, намагаючись скасувати мовний закон у Конституційному Суді.

З одного боку, все це викликає відчуття якоїсь чорної комедії абсурду. Вісім років, революція, війна – а ми знову в схожій ситуації.

З іншого боку, в мене давно вже немає юнацьких ілюзій, які були тоді. Але за мову я виходив вісім років тому і вийду зараз.

Читайте також: "Це спроба реваншу Росії": Княжицький про розгляд конституційності мовного закону

Є купа інших питань, є олігархи, є грабунок народу – і все це потребує реакції так само.

Але з мовою все простіше нема куди.

Якщо тут не буде української мови – тут буде Росія. Рано чи трохи пізніше, але буде. В Росії я жити не хочу, от не хочу і все. Хочу жити в Україні, мені так подобається.

Читайте також: "Якщо ми дамо забрати у нас українську мову, то зникнемо як нація", – Євген Клопотенко висловився щодо мовного закону

Тому і за мову буду виходити стільки разів, скільки буде треба. Кажу це як киянин, який виріс у переважно російськомовному середовищі та став україномовним свідомо у дорослому віці.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube