Якось, останнім часом, все менше стає зрозумілим, куди ми рухаємось…

Якого зовнішнього курсу, сьогодні, притримується наша країна? На які пріоритети зовнішньої політики орієнтується?
Погодьтеся, що за останній рік, ми, хоч з якогось суб’єкта міжнародних відносин, перетворились на об’єкт, яким маніпулюють ззовні.

Це, зрозуміло, бо в людини, яка сьогодні виконує роль Президента держави, не тільки немає власного розуміння місця України в світовому геополітичному розкладі, але ще й є контраверсійні обіцянки, які він щедро роздавав різним категоріям виборців ще у статусі кандидата. Одним обіцяв партнерство з Євросоюзом, іншим, - дружбу з Росією.
Дійсно, чого не наобіцяєш заради досягнення жаданого результату.

Однак, річний період дозволеної президентської невизначеності закінчився, і треба робити вибір,- «симпатичні», наліво, чи, «розумні», направо…

Але, зробити цей вибір для людини, яку більш всього цікавить власний рейтинг, неможливо. Бо, втратить, або одних, або інших. І, тоді,- прощавай омріяні перспективи другого терміну, та добрий день - ющенко-2.

Читайте також: В нынешнем политическом сезоне мода на противостояние с президентом Зеленским – Фесенко

Тому, ми і тягнемо з визначеністю нашої зовнішньої політики. Чекаємо, хто з зовнішніх кураторів переможе. У боротьбі за метрополією над колонією…

Але, з цим, більш менш, зрозуміло,- такого президента ми самі вибрали, з такою його державною свідомістю нам і жити. Принаймні, ще 4-и роки.

Інша ситуація з внутрішньою політикою в країні. За яку відповідають Парламент та Уряд. Колегіальні органи. На чолі з керівниками, які можуть самостійно визначати напрямки розвитку держави. Бо, наша держава, то є – парламентсько-президентська республіка.

Чому, в реаліях економічної кризи у світі, значного погіршення економічного стану, та обвалу соціальних показників в Україні, наші депутати та міністри не спромоглися сформулювати план дій по виходу країни з кризового стану?

Як може бути так, що вже більше року країна не має чіткої Програми соціально-економічного розвитку? Програми, що регламентує, куди ми рухаємось, які економічні та соціальні Цілі плануємо досягти, та які ресурси для цього потрібні.
Не може рухатись країна навмання, корегуючи свій рух ситуативно, в залежності від зміни настроїв декількох людей в державі. Бо, інакше, 40-к мільйонів українців стають заручниками чиїхось особистих фобій.

Читайте також: Разумков объяснил отсрочку назначения даты выборов

Ми не повинні бути заручниками мало освічених, не професійних, безвідповідальних чиновників. Вони можуть образитися на ці визначення?

А, як ще можна коментувати висловлення 2-ї людини в державі?

Голова Верховної Ради України Разумков: «Приймати сьогодні програму на рік, фактично, це не зовсім логічно. Тому що через місяць, або через три місяці ситуація може бути зовсім іншою…»

Тому, не радячись з нами, вони вирішили взагалі ніяких програм, ні внутрішніх, ні зовнішніх, за які згодом треба відповідати, не приймати. Бо, мають рацію, - через два/три місяці ситуація гарантовано буде не такою, як сьогодні

Тому, підемо навмання. Раптом повезе…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube