16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

Преамбула документа

“Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах””.

Чиатйте також: Українська мова в часи СРСР. Друга хвиля "великої" українізації

Територія України в існуючих кордонах проголошувалася недоторканною. Також позначалося виключне право українського народу на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Також Верховна Рада проголосила право України на власні збройні сили, внутрішні війська, органи державної безпеки.

Передумови прийняття

В кінці 1980-х радянська імперія стала розпадатися. Навесні 1990 року незалежність проголосила Литва. Близькі до цього були Латвія і Естонія. 12 червня державний суверенітет задекларувала РРФСР. Цей документ почав протистояння між керівниками СРСР і РРФСР Михайлом Горбачовим і Борисом Єльциним (у той час головою Верховної Ради Російської Федерації). Горбачов зосередився на нейтралізації головного опонента – події в Україні для нього відійшли на задній план.

Читайте також: Акт відновлення Української Держави: що варто знати про "союзництво" ОУН із гітлерівською Німеччиною

В Україні в той час створили Народний Рух України за перебудову – все більше організацій виступали за свободу і незалежність. На кінець 1990 року в Народний Рух України зареєстрували близько 3 мільйонів чоловік.

У березні 1990 року відбулися перші альтернативні вибори (коли в бюлетень для голосування включено більше одного кандидата) до Верховної Ради УРСР дванадцятого скликання, яка увійшла в історію як Верховна Рада України демократичного скликання. У Верховній Раді Української РСР склалися сприятливі умови для прийняття декларації. 9 липня 1990 лідер республіканських комуністів Володимир Івашко склав повноваження глави Верховної Ради Української РСР. Це деморалізував комуністична більшість.

Як готувався документ

З 28 червня по 11 липня 1990 року в Верховній Раді УРСР йшло обговорення проектів декларації. Їх було 12: офіційний від президії, від депутатської групи “За радянську суверенну Україну” і дев’ять від опозиції, в тому числі авторські, наприклад, Сергія Головатого в співавторстві з Євгеном Тимченко (тоді старший науковий співробітник Інституту держави і права), а також народорадовцев Степана Хмари, Сергія Семенця, Тетяни Яхеєвої, Івана Валені, групи депутатів у складі Лариси Скорик, Івана Зайця, Володимира Івасюка, а також варіант лідера республіканців Левка Лук’яненка.

Читайте також: Михайло Драгоманов: архітектор європейської України на противагу Москві

Готували офіційний проект декларації дві групи – Тимчасова комісія, створена президією Верховної Ради (керівник – Сергій Дорогунцов), і Комісія Верховної Ради з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин (керівник – Микола Шульга).

Зрештою за основу декларації прийняли проекти депутата-народорадовця Сергія Головатого і президії Верховної Ради.

16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР, “виконуючи волю українського народу до побудови вільної незалежної держави”, схвалила Декларацію про державний суверенітет України. З 384 депутатів, зареєстрованих в залі, “за” проголосували 355 чоловік, “проти” – 4, утримався – 1, інші – не брали участі в голосуванні.

Декларація про державний суверенітет України стала основою для “Акту проголошення незалежності України”, прийнятого Верховною Радою 24 серпня 1991 року.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube