Страх перед небезпекою проявляється по-різному

"Зніми намордник! Ти — людина, а не собака!" закликає напис на задньому склі авто. "Маски роблять нас рабами!" — скандують протестанти у Берліні.

Чим більше хворих у країні – тим агресивнішими стають борці з масковим режимом.

Тих, хто ховається за тонким марлевим, паперовим чи текстильним бар’єром — круті хлопці зневажають. Тих, хто вказує їм, що слід надіти маску — іноді б’ють. Пам’ятаєте як група білих людей у Києві відлупцювала водія трамвая, який не хотів рушати, доки пасажири без масок? А згодом ролі помінялися — вже водій тролейбуса побив пасажира за те саме. Після цього спроби привести до тями порушників карантину зійшли нанівець.

Носити маску стало майже небезпечно. А немодно й поготів. Навіть на підборідді чи шиї, навіть, намотавши на долоню. На тобі можуть зірвати злість.

Читайте також: Кожен, хто перебуває на вулиці у масці, заслуговує на нагороду, – журналіст

І якби ж то були невігласи якісь. Але ж ні! Ось уривок з посту одного поважного доктора технічних наук, який десь у столиці побачив сіті-лайт із зображенням дівчини-нацгвардійки в медичній масці і вибухнув гнівними філіпіками: “От яке "смислове навантаження" несе цей сіті-лайт? Реклама нацгвардії? Ні. «Намордник. Одягни намордник». Бо саме намордник і тільки намордник кидається у вічі. А інакше який сенс дівчину-молодшого сержанта нацгвардії фотографувати в наморднику ще й на фоні її колег в намордниках... Така "реклама" направлена лише на одне - на привчання нас на кожному кроці до життя мовчки і на відстані один від одного в безглуздому і шкідливому наморднику.

Радує тільки те, що така завуальована пропаганда діє все менше, а люди "прозрівають" все більше...»

Знаєте, хто автор цього посту? Колишній заступник голови ДСНС України. Людина, яка колись рятувала нас в надзвичайних ситуаціях... За проханням лікарів носити маски в громадських місцях і транспорті, на думку цього добродія, стоїть ціла армія агентів впливу: “... У коронапсихозній афері, пише він, - це цілий пласт людей по всьому світу, які мають або власну велику аудиторію бажано з прихильників-фанатів, або мають достатню владу над великою кількістю людей... Без їх одобрямса важкувато розганяти таку маячню в таких масштабах. Лікарі-мерзотники-невігласи ідуть окремо. Попереду колони. Вони на передовій пропаганди в костюмах РХБЗ-Л1.”

Отакі оцінки. Звичайно кожен має право на власну думку. Але чому біла маска діє як червона ганчір

ка на бика? Чому не порада мити руки з милом? Чи антисептик, чи соціальна дистанція? Чому і вуличного бичару, і доктора технічних наук виводить з себе маска навіть на сіті-лайті?

Може тому, що маска надто помітна і сприймається як символ епідемії? Розтирання рук антисептиком, торкання ліктями замість рукостискання ти можеш не помітити, а маску помітиш! Від неї не сховаєшся.

У масці — ти завжди вісник поганих новин, якого, за середньовічними законами, треба вбивати.

Вона весь час повертає тебе до реальності, до відчуття небезпеки.

Коли кажуть, що ми надіваємо маски через страх, як заспокійливе — це, певною, мірою правда. Але страх має різні прояви. Хтось втікає від небезпеки в залізний бункер і запасається харчами на довгу зиму. А хтось занурюється в ілюзію безпеки, щасливе докарантинне минуле. І несприйняття масок - це, як пише психолог Анна Юсупова, свого роду стресс-копінг, стратегія якого полягає в униканні згадок про проблему. Чи, як казав ще навесні патріах Варфоломій (пояснюючи суперечки в православному середовищі щодо того, чи причащатися під час пандемії чи ні) - ескапізм, втеча від реальності.

А, можливо це страх не тільки за власне життя...

А й через те, що в тобі побачать боягуза. І це пов’язано з втратою статусності й уяви про самого себе?

Читайте також: COVID-19 – не міф та не змова "масонів" чи "світового уряду", а сувора реальність: що треба знати про вірус

Чи страх втрати комфорту, через неминуче зменшення доходів? “Якщо в людини горить бізнес, вона буде вишукувати інформацію про те, що жити без обмежень цілком безпечно,”- казав вчений-біофізик Семен Єсилевський.

Це може бути страх бути не таким як всі (бо ж у натовпі без масок якось легше дихається), страх, що в тобі побачать білу ворону. А ще гірше - передвісника “чорного лебедя”.

...І на весіллі, яке відзначали у ресторані на околиці, поблизу мене, серйозні люди виходили із серйозних машин і лиш один узяв з собою маску і гарячково засунув у кишеню штанів, хіба що як оберіг, бо не вдіне її ні за що. Бо он - наречена збирає навколо себе рекордне число учасників селфі, і хіба ти станеш пліч-о-пліч з гостями у масці, як докір і протест? Щоб наречена забилася в істериці: “Епідемії приходять і відходять, а фата — лише раз у житті!”

Це страх, нарешті, – не встигнути нагулятися, насолодитися життям перед катастрофою, що насувається. Страх, який побачив Черчиль у французів в переддень гітлерівського вторгнення, коли вони не копали окопів і не змащували зброю, а намагалися весело прожити останні дні мирного життя.

Чи завжди прагнення не помічати небезпеки є мужністю? Бігати по вкритому волошками мінному полю й кричати, що, раз ніхто на твоїх очах не підірвався, то й мін нема?

Чи все ж мужність – це уміння сприйняти дійсність в усій її драматичності й допомогти усвідомити це іншим? Неквапливо і зі знанням справи вбратися у захисні шати й, розуміючи весь рівень небезпеки, йти пліч-о-пліч з отими “лікарями-мерзотниками-невігласами” у вогнище епідемії й витягувати з того світу інших...

Бо націю нищить не тільки вірус ковіду, а й вірус егоїзму, коли кожен за себе, коли молодий здоровань скаржиться, що носіння маски у громадських місцях створює йому дискомфорт (навіщо носити маску, якщо вона рятує не тебе, а від тебе?), і легше перехворіти ковідом, аніж обмежувати власну свободу, а інші - хай дбають про себе самі...

Хтось із мудрих сказав, що людська цивілізація починалася не тоді, коли первісна людина озброїлася палицею, не тоді коли вона вперше викресала вогонь. Цивілізація почалася з того, що людська популяція перестала кидати напризволяще (а то й добивати, як водиться у дикій природі) старих і немічних, хворих і поранених, взялася доглядати їх, захищати від голоду й небезпек, тягти за собою на своєму горбі, ділитися їжею і теплом. І все це на шкоду власній свободі.

*  *  *

Фото: АА

У Парижі знову починають носити маски на головних вулицях.

У сім’ї, де живе разом кілька поколінь, треба носити маски й удома, радить координатор робочої групи Білого дому з коронавірусу Дебора Біркс.

Ще у березні 95% жителів Таїланду ходили у медичних масках на вулицях і без жодного примусу, бо вони мають досвід епідемії атипічної пневмонії, згадує мандрівник Сергій Мазуркевич.

90% американців у липні носили маски у магазинах, парках, інших громадських місцях, йдеться у дослідженні Morning Consult.

Усі вони бачили, що буває, якщо легковажити на мінному полі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube