Увага суспільства сьогодні прикута до боротьби з коронавірусною хворобою. І це абсолютно зрозуміло – проблема щодня стає все гострішою. Проте пандемія на певний час відвернула увагу від двох найчастіших причин смертності в нашій країні – серцево-судинних захворювань та онкології.

Особливо тривожна ситуація з онкозахворюваннями. Щороку в Україні кількість загиблих від раку складає приблизно 80 тисяч. З тенденцією до збільшення. Офіційно на онкологічному обліку перебуває понад мільйон українців, щорічно діагностуються близько 140 тисяч нових випадків. І, за прогнозами, за десять років ця цифра може зрости до 180 тисяч на рік. Онкологія в Україні стає все молодшою – ми посідаємо друге місце серед країн Європи за темпами розповсюдження онкозахворювань у віковій групі від 30 до 69 років.

І це не дивно, адже, за словами представників ВООЗ, відсоток смертельних випадків від онкології у країнах з низьким або середнім рівнем доходу на душу населення значно вищий, ніж у розвинутих країнах. І головна причина – навіть не рівень медицини та наявність доступу до якісного та коштовного лікування. У бідних країнах не приділяють потрібну увагу ранній діагностиці хвороби. В результаті кожен третій пацієнт дізнається про рак лише на термінальній стадії! Коли лікування у більшості випадків неефективне.

Читайте також: Коли рано означає вчасно: про лікування раку з перших вуст

Строк дії останньої урядової програми з боротьби з онкозахворюваннями завершився 2016 року. З того часу у державі фактично немає визначеного системного підходу до профілактики та лікування раку. Щороку з бюджету виділяють більше 1 млрд грн на боротьбу з раком, на 2020 рік за ініціативи Комітету фінансування для лікування онкологічних хворих було збільшене до 1,2 млрд. грн. Загальна сума видатків на закупівлю хіміотерапевтичних ліків, радіофармпрепаратів та препаратів супроводу для лікування онкологічних хворих у 2020 році становить 2,5 млрд. грн. Але в будь-якому разі ми сьогодні намагаємось боротися з наслідками, а не причинами. Проблема лише загострюється. Замість системної боротьби з онкологічними захворюваннями, ми, на жаль, займаємось «гасінням пожеж».

Цього року Комітет здоров’я нації виступив одним з організаторів слухань у Верховній Раді з цієї проблеми. Були зібрані позиції експертів, думки лікарів. За підсумками зустрічі парламенту було запропоновано прийняти постанову про рекомендації щодо організації боротьби з онкозахворюваннями.

Перше, що ми вважаємо за потрібне зробити – створити систему ранньої діагностики раку. Це значно зменшить кількість померлих та дозволить проводити більш успішне та ефективне лікування на ранніх стадіях хвороби.

Скринінг повинен стати обов'язковим для населення! Перший крок – потрібно розробити та затвердити порядок проведення обов'язкового онкоскринінгу – періодичність, етапи та методи дослідження для різних вікових груп.

Необхідна модернізація Національного канцер-реєстру, удосконалення його роботи з можливістю створення на його базі реєстру осіб, які пройшли онкоскринінг, та можливістю його інтеграції до Електронної системи охорони здоров'я (eHealth).

Другий крок: оскільки змусити проходити скринінг неможливо – держава має заохочувати громадян проходити тестування. Українцям потрібно пояснити, чому рання діагностика необхідна. Для цього варто організувати інформаційну кампанію в суспільстві. За зразком подібних успішних проєктів: кампаній з боротьби з курінням, зі СНІДом, з раком молочної залози. Одна з технологій – створення мобільного додатку, який би нагадував пацієнтам про необхідність проходження обов'язкового онкоскринінгу та відповідного самообстеження.

По-третє, держава має взяти на себе оплату медичних послуг з ранньої діагностики та проводити її в рамках програми державних гарантій медичного обслуговування населення.

Читайте також: Раннє виявлення раку – досвід Японії та проблеми України

Для того, щоб онкоскринінг став дійсно масштабним національним проєктом, потрібна модернізація медичних закладів. На даний час 70% обладнання в онкологічних центрах є застарілим та потребує заміни на сучасне. Держава має або знайти кошти в бюджеті на закупівлю сучасного обладнання, або залучити інвестиції до медичної інфраструктури. Державно-приватне партнерство активно розвивається, наприклад, в галузі донорства крові. У напрямку боротьби з раком також потрібно створити умови для інвесторів, сформувати повноцінну нормативну базу для концесій. Приватний інвестор повинен розуміти, що, обладнавши діагностичну лабораторію, він може укласти договір з НСЗУ та отримувати кошти за надану громадянам послугу ранньої діагностики раку.

Необхідно оновити стандарти надання спеціалізованої медичної допомоги онкологічним хворим. Ці стандарти не переглядалися понад 10 років, і вони не адаптовані до сучасних реалій. Те ж саме стосується онкологів, онкогематологів та інших фахівців у цій сфері. Вони мають пройти курси підвищення кваліфікації, щоб опанувати останні новітні технології лікування.

Комітет запропонував оголосити наступний 2021-й рік в Україні роком онкологічного скринінгу. Ми розраховуємо на суспільну підтримку нашої ініціативи. Онкологія – це біда, яка може торкнутись будь-кого. Отже, ми всі повинні бути зацікавлені у створенні системи, яка значно знижує ризики для здоров’я та життя кожного з нас.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube