Мені було важливо зреагувати на тему забороненого життя Стуса. Як людині, котра цінує слово та свободу слова

Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Лариса Денисенко, повідомляє UAINFO.org.
 
Суд над книгою – це демонстрація звички цензурувати не лише своє, а й суспільне життя та історію.

Читайте також: Скандальне рішення суду на Медведчукову користь показує, як змінилася Україна – Портников

Жити відредагованим минулим пропонує вже не перше рішення суду, ухвалене на користь позовних вимог Віктора Медведчука. Так, судові рішення змушували видання "CN – Столичные новости" й "Український тиждень" вибачатися за означення політика як ідеолога темників, хоча, на мій погляд, є достатньо свідчень того, що "темники" для ЗМІ надходили з Адміністрації президента, яку він очолював у 2002–2005 роках.

Медведчук позивався до Оксани Забужко, щоби суд визнав неправдивим твердження письменниці щодо причетності політика до провокацій проти Євромайдану 30 листопада та 1 грудня 2013 року, хоча медведчуківський "Український вибір" весь час проводив акції із провокативними проросійськими гаслами.

Можна сумніватися, дискутувати, не погоджуватися й заперечувати події, але навіть коли є сумнів щодо причетності до подій певної людини, чи привід це забороняти писати про те, що відбувалося? У людей є різний больовий поріг, як і різний поріг вразливості. Власне, оскаржувати в суді можна й варто неправдиві твердження, але чи можна за допомогою рішень судів коригувати минуле?

Читайте також: "Дріб'язковий хробак": вичерпна характеристика Медведчука як адвоката й особистості

Гласність судового процесу є одним із принципів правосуддя. Будь-який судовий процес є важливим, втім особливо цінною стає правосудна публічність, коли йдеться про процеси, що вплинули на формування нації, історичну пам'ять, на роботу правозахисних і дисидентських рухів під час тоталітарного режиму, увиразнили символічність людини, долю якої цей процес безпосередньо змінив. Бо людина, що жила словом і наповнювала сенсом життя інших людей, була позбавлена свободи, тому арештантами стали і її слова.

Тиск ідеології та страх обумовлював і мовчання, й ухвалені рішення представників і представниць правосуддя, чому є багато документальних свідчень. Книжка "Справа Василя Стуса", де фіксується такий процес, і є втіленням гласності.

У житті поета та дисидента Василя Стуса суд над ним мав визначальне значення. Він отримав вирок, бо говорив уголос про те, про що мовчали мільйони. Через цей вирок він фактично став забороненою людиною, його творчість була заборонена ще за його життя. Тепер такий же шлях проходить і книжка, у якій ідеться, зокрема, і про той самий суд.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube