Ті, хто веде мову про певне переформатування політичної ситуації внаслідок місцевих виборів, мають рацію. Мають рацію і ті, хто вважає, що одними із наслідків цих виборів стануть послаблення центральної влади та постала перед нею потреба укладати ситуативні чи постійні союзи з регіональними елітами

Про це у своєму блозі на "Дні" пише Сергій Грабовський, повідомляє UAINFO.org.

Зрештою не можна заперечити того факту, що децентралізація, яку так довго рекламували й так довго будували, стала – бодай частково – дійсністю. Проте от питання – чи є все це за конкретних українських умов чимось позитивним, ба хоча б наполовину позитивним? Чи маємо суму явищ, які наразі несуть переважно негативний заряд і можуть раніше чи пізніше вилитися в політичні вибухи?

Погляньмо на результати виборів у двох критичних (за досвідом 2014-го) містах – Харкові й Одесі.

У першому з них міськрада буде сформована з таких політичних сил: 34 депутати від "Блоку Кернеса – Успішний Харків", 19 – від "Опозиційної платформи – За життя", по 9 – від "Слуги народу" і "Європейської солідарності", 7 – від "Партії Шарія", 6 – від "Блоку Світличної "Разом". Ще веселіша картина буде в облраді. Та аж 46 депутатів представлятиме "Блок Кернеса – Успішний Харків", 29 – "Опозиційну платформу – За життя", по 17 – "Слугу народу" і "Блок Світличної "Разом", 11 – "Європейську солідарність".

Читайте також: Брак рівноваги: децентралізація може призводити до нового феодалізму

Можна сміливо прогнозувати, що одним у числі перших актів нових структур міської та регіональної влади стане відновлення радянської топонімії та висунення вимог негайно встановити мир на Донбасі й відновити гарні відносини з Росією. А якщо центральна влада не захоче позитивно реагувати на все це… Що ж, у Донецькій і Луганській облрадах у 2014 році розклад сил був дуже схожим. Наслідки – загальновідомі. Й у Харкові була тоді проголошена "Харківська народна республіка", пам’ятаєте?

При цьому не матиме великого значення, що на виборчі дільниці прийшла приблизно третина електорату, а за проросійських опонентів центральної влади проголосувало 20 із гаком відсотків від загального числа виборців, – цього достатньо, щоб усюди в разі потреби посилатися на "волю народу". Не забуваймо, що торік "Слуга народу" створила у Верховній Раді монобільшість, хоча за неї проголосували тільки 22% українських громадян, тож чинна центральна влада сама створила прецедент, коли начебто наявна "воля народу" є відвертою фікцією…

Із Одеською міськрадою не менш весело. 20 її депутатів представлятимуть партію "Довіряй ділам" міського голови Труханова, 18 – "Опозиційну платформу – За життя", по 10 – "Слугу народу" та "Європейську солідарність", 6 – "Партію Шарія". Знов-таки, спираючись на менш ніж третину загального числа виборців, нова міськрада й надалі повертатиме Одесу в радянсько-російський культурний і політичний простір.

Ну а разючий успіх ОПЗЖ на виборах до Одеської облради, де вона отримала майже 27% голосів тих, хто прийшов на виборчі дільниці (майже на 10% більше, ніж одержала "Слуга народу"!) говорить сам за себе. У цій раді абсолютну більшість депутатів теж матимуть партії відповідного спрямування. То що, з ними центральна влада муситиме укладати альянси? Із ними домовлятися? Про що, про капітуляцію перед на перший погляд легальним і легітимним наступом російської агентури та колаборантів? Бо інакше, мовляв, відновлять "Одеську народну республіку"?

Читайте також: Розгром і байдужість: Україна вже починає змінюватися

Утім проблема щодо того, із ким домовлятися, із ким формувати постійні чи тимчасові альянси, на кого спиратися в місцевих радах стосується не тільки Одещини та Харківщини, де владній партії доведеться або бути в опозиції до місцевих еліт, або капітулювати перед ними (і перед агентами впливу Росії). От, скажімо, Сумська обласна рада складатиметься з 16 депутатів від "Слуги народу", 14 – від "Опозиційної платформи – За життя", 10 – від "Батьківщини", 9 – від "Європейської солідарності", 8 – від "Нашого краю", 7 – від "За майбутнє". Із ким "дружитимуть" в облраді "слуги"? З ОПЗЖ чи з іншими політичними силами, нехай і не надто лояльними до влади, проте лояльними до Української держави?

І ще одна проблема, безпосередньо пов’язана з попередніми. Закарпатська обласна рада буде сформована з 12 депутатів від партії "Рідне Закарпаття", 11 – від "Слуги народу", по 8 – від "Батьківщини" і "Партії угорців України", 7 – "Команди Андрія Балоги" , по 6 – від ОПЗЖ, "За майбутнє" і "Європейської солідарності". Легко побачити, що регіональні політичні сили в цій облраді матимуть близько 1/3 депутатського корпусу (а в Харківській – узагалі більшість). Яким процесам сприяє таке посилення ролі регіональних політичних сил – децентралізації чи дезінтеграції країни? Як на мене, за умов "гібридної" війни путінської Росії проти України, за умов активних (й успішних) дій "п’ятої колони" – саме другим.

Не випадково Євген Марчук іще на початку цього року, до пандемії COVID-19, попереджав, що "війна й розбурхана демократія в наших реаліях – погані партнери". Він підкреслював: "Коли ворог сам сповідує тоталітаризм у своєму державному управлінні й методи боротьби проти тебе використовує дуже далекі від демократії та міжнародно-правових норм, а ти маєш свято сповідувати демократичні принципи, ти програватимеш, якщо не зараз, то в недалекій перспективі". Але ж чи дослухається чинна влада до слів мудрих співвітчизників? Здається, це суто риторичне запитання…

Тим негативнішими є наслідки "розбурханої демократії" за умов пандемії, коли значна частина притомних людей ігнорує голосування з неминучим скупченням виборців і високою ймовірністю зараженням внаслідок цього коронавірусом… За цих обставин істотно посилюються позиції проросійських популістів, які щосили на всіх своїх телеканалах рекламують начебто чудодійну вакцину "Спутник-V", яку, мовляв, не хоче допускати в Україну "злочинна влада". І котиться колесо… Тоді як демократія – це не вибори самі по собі, а дієвий захист за допомогою виборів національних інтересів, а передусім – ефективна протидія агресивному тоталітаризмові та його "п’ятій колоні". Бо ж інакше вибори та децентралізація вестимуть до посилення деградації країни, що ми зараз і спостерігаємо.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube