Російського опозиціонера Олексія Навального затримали в московському аеропорту "Внуково" одразу після повернення з Німеччини, де він лікувався після (ймовірного) отруєння російськими спецслужбами. Паралельно силовики "зачистили" спробу його прибічників організувати зустріч кумира: за даними росЗМІ, затримано не менше двох десятків осіб. Захід, як і слід було очікувати, висловлює занепокоєння й вимагає звільнити політика – словом, поки що все досить передбачувано

Про це у своєму блозі на site.ua пише Олександр Михельсон, повідомляє UAINFO.org.

У вітчизняній блогосфері тим часом здебільшого або потішаються із фрази дружини Навального Юлії "Мальчик, водочки нам принеси, мы домой летим" (демонстративна цитата з російського фільму "Брат-2"), або обурюються такою надмірною увагою українців до діяча з ворожої нам країни.

Проте підкреслене "та що нам до запорєбріка" – це інфантильна позиція. Не звертати уваги на події в таборі супротивника просто смішно, а взагалі-то може виявитися й сумно. Як тут не згадати, що "Брат-2" – сага про крутого й рішучого російського "бєспрєдєльщіка", крім усього іншого, приправлена і українофобією. Автори стрічки переконані, що правильний російський хлопець без цього не може: "Вы мне, гады, еще за Севастополь ответите!" І якби ж тільки річ була лише в символізмі.

Читайте також: Усі ці російські псевдоопозиціонери живуть у вигаданому ними і для них світі, де існує інакша Російська Імперія з царем Навальним – Приходько

Так само, як творці Данила Багрова вгадали, що їхньому глядачеві ляже на душу картина бійні карикатурних українських мафіозі (між іншим, де ви бачили українських мафіозі, що розмовляють українською?!), так і Навальний добре відчуває, що лягає на душу середньостатистичному росіянинові. Суворий і безкомпромісний борець не з "режимом" узагалі, а з цілком конкретними клептократами, яких він у своїх відеоблогах називає поіменно, не боячись постійно зачіпати особисто Путіна – це архетипічний народний герой.

Навальний послідовно експлуатує цей образ, і в цьому сенсі він просто не мав іншого вибору, крім як ризикнути, повернувшись додому. "Вгадувати" чужі думки – справа невдячна, але можна припустити, що міркування тут були такими: тепер Путін буде змушений або санкціонувати його фізичну ліквідацію, або врешті-решт дозволити вийти на волю. В обох випадках чинний володар Кремля виступає з позиції слабкості, бо демонструє страх перед "звичайним блогером".

Звичайно, у реальності можливі й інші варіанти. Скажімо, не вбити, а лише скалічити, позбавити дієздатності (не "Новачком" єдиним славетні "синьоокі хлопчики"). Чи запроторити до в'язниці так надовго, щоб маси підзабули про героя. Тут можна тільки гадати на кавовій гущі. Для нас важливо, що наразі Навальний продемонстрував свою рішучість і готовність до ризику заради досягнення стратегічної мети.

Путінові наступного року виповниться сімдесят, Навальному – лише сорок п'ять наступного червня. Вибудована Путіним система серйозно ускладнює пошук надійного спадкоємця, і в разі потреби змінити його Росію цілком можуть чекати політичні пертурбації з непрогнозованим результатом. У такому разі Навальний – якщо ще буде при фізичному й ментальному здоров'ї – може всерйоз поборотися за титул самодержця.

Читайте також: Арешт Навального: чому мовчить Зеленський

"Царя суворого, але справедливого" – тобто такого, яким довгий час був для росіян і їхній нині чинний президент. І суворого, звісно ж, не лише до бояр-казнокрадів, а й до західного супостата, а головне – до колишніх колоній, незалежність яких російська масова свідомість і досі сприймає хіба що в лапках.

У разі гіпотетичного приходу Навального до влади нинішній захват ним із боку Заходу для самого політика нічого не означатиме: перше, що він заявить – це що зобов'язаний лише російському народові й усе робитиме для величі Росії. Авжеж, у тому інтерв'ю, де він назвав Крим "не бутербродом", який можна повернути, Навальний сказав і про те, що Росії вигідна "нормальна, процвітаюча, заможна" Україна. Але реальність, якщо й не одразу, та все ж внесе свої корективи. А утримувати владу, паразитуючи на імперських почуттях – шлях не тільки легкий, але й природний для жорсткого лідера, що втратив більшість сантиментів за довгі роки боротьби.

Безумовно, стратегічне планування в сьогоднішній Україні – справа непопулярна, особливо у владі. Але, можливо, все ж таки мало би сенс поміркувати, як може діяти Росія Навального. І головне, як будемо діяти ми.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube