Ви знаєте, як я люблю Європу. Це межує із пристрастю. Європейська культура – мій дім. Не менше, ніж українська культура

Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Володимир Єрмоленко, повідомляє UAINFO.org.

Але от що важливо – чи не занадто ми протиставляємо "Європу" й "Азію"? Зрештою в козацтві – достатньо "азійського". Кримськотатарська культура сьогодні – життво важлива для української. Й один із головних концептів ХХ століття, що говорив про європейськість України, називався "азіатським ренесансом". Так, як про Хвильового.

Чому в 1920-х роках Хвильовий думав про "азіатський ренесанс"? Чому в українській "пролетарській" культурі двадцятих він бачив перший крок до "азіатського ренесансу"? Тому, зокрема, що він хотів інтуїтивно вийти за межі протиставлення "Європа vs Азія", яке починається в самій модерній європейській культурі десь від XVIII століття, а коріннями сходить до "Історії" Геродота.

Читайте також: Сьогодні – річниця самогубства Хвильового. Він першим указав на яйце з Кощієвою смертю Москви

Врешті-решт в українців чимало спільного з "Азією" у відносинах із "Європою": бо як був існував європейський "орієнталізм" відносно Азії, як довів Едвард Саїд, так існував європейський "орієнталізм" відносно Східної Європи, як довів Ларі Вулф. Для "західної" Європи XVIII століття Східна Європа – вже від Польщі – була "Азією".

Що прагнув робити Хвильовий – то зняти це напруження й помислити Європо-Азію якимось цілісним організмом. Де цінності європейського ренесансу виявляються не менш важливими для "Заходу" і для "Сходу".

Що прагнули робити російські "євразійці" в той самий час, в 1920-х роках? Вони вирішили радикально протиставити російську "Євразію" та Європу/"Захід". Із того євразійства виросло сучасне російське неоєвразійство, із Дугіним і Ко, із його ідеєю "руского міра" як окремої, неєвропейської цивілізації. А це – ідейна основа російської агресії.

Читайте також: Україна як пустеля: звільнитися від орієнталістського міфу

На духові цих "євразійців" 1920-х зрештою виріс і Сталін, із його мрією про експансію Сходу на Захід. Такі люди як Хвильовий (які мріяли про рух Заходу на Схід, мирний рух цінностей) були його ворогами. Тому він їх знищив.

Протистояння Хвильового та Сталіна – досі живе. Воно – ключове протистояння сьогодення. Це питання того, чи "Азія" протистоїть Європі – цивілізації свободи – протиставляючи їй якогось жахливого монстра. Чи все не так, і між "Азією" та "Європою" немає засадничого конфлікту, а йдеться просто про поступове дорослішання людини. Яке колись швидше відбувалося в Азії (наприклад, у середньовіччі), а колись – у Європі.

І тут українська традиція дуже цікава. Бо вона є часто дуже живою сумішшю та живим діалогом "Європи" й "Азії".

І так, Хвильовий досі грандіозно актуальний.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube