Цікаво, а є у нас журналісти, які можуть ось так встати і чесно сказати: "Совість моя чиста, за мною ніколи не водилося ніякого лайна. І, опинившись перед судом моралі, честі та шечогось там, я буду абсолютно спокійний/на – мене зловити ні на чому".

Є хтось такий? Може справді є, а я недобачаю. Як сказала моя колега: подивіться на ваші білі пальта – чи не присохли на ньому кавелдики десь на не дуже помітному зараз місці, пише у своєму блозі артоглядачка Лєна Чиченіна, інформує UAINFO.org. 

Є колеги, з якими я дружу і яких поважаю. Але у кожного знайдеться у професійній діяльності щось таке, за що можна буде масово і весело закидати камінням. Звісно, якщо ви працюєте не два місяці і ще не встигли обляпатися. Що ж робити – така сфера.

Читайте також: Важливо не просто закрити проросійські телеканали, цього може виявитися замало – Портников

От недавно дізналася, що журналісти, які роблять класний продукт і в ньому постійно критикують різний телетреш, самі колись цей треш робили.

Кожен десь там щось ховає. І розуміє. Або не розуміє (а це ше гірше) І, обслуговуючи інтереси власників свого медіа, нападає на тих, хто точно так само обслуговує власників свого. Стверджуючи, що ж у мене-то він патріот, його і обслужити приємно. Або це ніяке не служіння – я сам/сама так думаю і не йду проти себе.

Або ще одне чудове: "я ж не в кадрі працюю!". Це таке часом можна почути від людей, які з типу патріотичними переконаннями ходили на роботу на один із трьох нині закритих. Або ше веселіше – поєднували працю на "Прямому" та, наприклад, "Зіку".

Ну і тут одразу потрібно розуміти ще одну штуку – у тих, кого називають "шмарами" і "не журналістами" теж є переконання. Не у всіх, звісно – у деяких. І вони можуть цілком збігатися із позицією власників. Вони теж не йдуть на компроміси із своєю совістю та думками. І схильні вважати себе чесними професіоналами.

Ба, більше – серед людей із, що називається, ватною позицією є такі, які ніколи їй не зраджували. Може це вони у білих пальтах?

Читайте також: Зеленський назвав "залізобетонні" причини закрити "говорючу армію, яка дуже професійно вас зомбувала". ВІДЕО

Так, у нас справді є велика проблема у майже відсутньому інституті репутації. Зокрема і у медіа. І з цим конче потрібно щось робити. Але я, чесно сказати, зовсім не розумію, яким шляхом потрібно йти. Бо цей, який я нині бачу – шлях у нікуди, він лицемірний. Не можуть одні зашкварені влаштовувати суд над іншими зашквареним.

До речі, я собі була купила таку штуку. Дороге, красиве, довге біле пальто. Аж до землі. Йдеш у нім, як королева. Погано лиш, що постійно треба оглядатися – чи не забруднилося воно десь непомітно. Бо найменша пляма миттю впадає в очі. Спускатися у ньому в метро – погана ідея. В маршрутку – збави боже. Лише машина. Але ідеально чиста. Своя. Таксі може підкачати. Нікуди не можна спиратися – забрудняться рукави. Вішати його треба окремо – хто його зна, хто чого на ці спільні вішаки навісив.

Найкращі обставини для мого білого пальта – фоткатися в ньому. І виставляти у соцмережі. А потім знімати і акуратно вішати у гардеробній. У чохол. До наступної фотосесії.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube