Джо Байден проведе в Європі вісім днів та відвідає три країни (Фото: REUTERS / Carlos Barria)

У середу, 9 червня, президент США Джо Байден починає надважливий візит до Європи – свою першу закордонну подорож на посаді глави Білого дому. У перші її дні він візьме участь у саміті Великої сімки в Лондоні, а завершить турне зустріччю з президентом РФ Володимиром Путіним у Женеві.

Вранці 9 червня Джо Байден у супроводі своєї дружини Джилл вилетить з Вашингтона до Великої Британії. За вісім днів він відвідає також Бельгію і Швейцарію, йдеться в матеріалі НВ, інформує UAINFO.org.

Сам Байден незадовго до цього візиту назвав його головною метою «згуртування світових демократій» проти авторитарних режимів, яке він вважає «визначальним питанням нашого часу».

Напередодні знакового турне Байдена європейські та американські ЗМІ детально проаналізували можливий порядок денний головних подій за участю американського президента та розповіли, чому всупереч зовнішній ілюзії максимально відкритої співпраці очільника Білого дому чекають у Європі насторожено.

На перший погляд, подорож Байдена під неофіційним гаслом «Америка повертається» стане справжнім парадом зустрічей із союзниками — «фактично оргією європейських самітів», як іронічно охарактеризував це турне журнал Politico.

10 червня Байден проведе окрему зустріч з прем'єр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном, «щоб підтвердити особливі відносини між країнами».

11−13 червня в Лондоні відбудеться перший з 2019 року «очний» саміт лідерів Великої сімки. Також на ці дні заплановано двосторонні переговори лідера США з іншими керівниками країн G7. А 13 червня Джо і Джилл Байденів прийме у Віндзорському замку королева Єлизавета II.

14 червня Байден візьме участь у саміті НАТО в Брюсселі. За інформацією New York Times, зустріч 30 лідерів країн-членів Альянсу буде дуже короткою і триватиме лише 2,5 години (не враховуючи церемонії відкриття) — що залишає кожному з політиків близько п’яти хвилин для виступу. Як очікується, лідери НАТО підпишуть узгоджене заздалегідь комюніке, обговорять виведення військ з Афганістану та подальший контроль ситуації в цій країні, а також стратегію відносин з режимами Володимира Путіна в Росії, Сі Цзіньпіна — в Китаї та Олександра Лукашенка — в Білорусі.

Читайте також: The New York Times: Байден обнадеживает Европу, но после правления Трампа у НАТО и ЕС есть опасения

Крім того, на саміті НАТО оголосять про запуск річного дослідження — про те, як змінити стратегічну концепцію Альянсу з огляду на нові виклики. Серед них NYT називає кібербезпеку, розвиток штучного інтелекту, системи протиракетної оборони, проблему дезінформації та інші питання. «У 2010 році, коли востаннє було переглянуто стратегічну концепцію, НАТО виходив з припущень, що Росія може бути партнером, а Китай майже не згадувався. Нова концепція стартує з зовсім іншими передумовами», — констатує New York Times.

14 червня Байден також проведе в Брюсселі окрему зустріч з президентом Туреччини Реджепом Тайїпом Ердоганом.

15 червня голова Білого дому візьме участь у саміті США-ЄС у Брюсселі, де зустрінеться з головою Європейської ради Шарлем Мішелем, головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн та іншими лідерами Євросоюзу. Головними темами саміту, як очікується, будуть трансатлантичне партнерство, питання боротьби з пандемією, відновлення світової економіки, проблеми клімату, розширення цифрового і торгового співробітництва США та ЄС, а також спільні зовнішньополітичні проблеми — зокрема зростання впливу Китаю та агресія РФ.

16 червня Джо Байден обговорить останнє питання з Володимиром Путіним у швейцарській Женеві. Це буде перша особиста зустріч двох президентів з моменту обрання Байдена.

Читайте також: Німеччина не бачить Україну в НАТО через позицію Путіна – український посол

Однак зустріч із Путіним стане не єдиним проблемним питанням у насиченому порядку денному Байдена. НВ зібрав найцікавіші витяги з нещодавніх публікацій світових ЗМІ про те, які приховані розбіжності з Брюсселем стануть фоном візиту Джо Байдена в Європу ще до його зустрічі з російським президентом.

Чи купиться Європа на амбіції Байдена — WP

Газета The Washington Post, у якій Байден кілька днів тому опублікував програмний анонс свого майбутнього візиту до Європи, прогнозує: «Після п’яти місяців, зосереджених на внутрішній політиці та боротьбі з пандемією, Байден спробує продемонструвати, як його адміністрація „відроджує“ лідерство США на світовій арені». Однак поки неясно, «чи багато хто в Європі купиться на це», — пише WP про амбітні цілі Байдена об'єднати світові демократії.

Видання нагадує, що в стосунках Вашингтона та Брюсселя досі присутні «елементи торгової війни епохи Трампа», а адміністрація Байдена зберігає обмеження на в'їзд для громадян ЄС (хоча Європа «відкрита для легіонів нетерплячих американських туристів»). «Європейські оглядачі також визнають, що, попри невідворотну приязність Байдена щодо Лондона й Брюсселя, США все частіше розглядають Європу в найкращому випадку як молодшого партнера на тлі зростання конкуренції з Китаєм», — пише WP.

З іншого боку, констатує видання, європейські колеги Байдена «без сумніву, відчувають полегшення у зв’язку з різкою зміною тону» в Білому домі в порівнянні з адміністрацією Дональда Трампа. «Він називав давніх союзників загрозою національній безпеці, ставив під сумнів переваги НАТО, відкидав наукові дані про глобальне потепління і явно потурав групі автократів, особливо Путіну», — зазначає видання.

ЄС не оговтався від шоку після Трампа і побоюється довіритися Байдену — NYT

The New York Times також нагадує про «травму», яку завдав Європі Дональд Трамп — він радів через Brexit і вніс сум’яття в ряди НАТО, зокрема називаючи Альянс «застарілим», докоряючи європейським країнами за недостатні внески та ставлячи під сумнів участь США в принципі колективного захисту держав-членів НАТО. На цьому тлі навіть той факт, що Байден вважає Європу своїм союзником, а НАТО — життєво важливим елементом безпеки Заходу, вже виглядає «майже одкровенням», пише видання. Однак шрами, нанесені Європі попередньою адміністрацією в США, «не скоро заживуть», констатує NYT — адже нещодавно тут стали свідками того, як «75 років американської зовнішньої політики можуть зникнути в одну мить через зміну президента».

«Не варто недооцінювати роки влади Трампа, які стали шоком для ЄС, — цитує газета Розу Бальфур, директорку Європейського центру Карнегі. — Тінь його повернення — а з нею і ризик того, що ЄС знову залишиться за бортом — досі зберігається. Тому тепер ЄС обережніше ставиться до запитів США».

На підтвердження її слів NYT наводить думку Томаса Кляйне-Брокхоффа, віцепрезидента Германського фонду Маршалла (США). За його словами, зараз лідери ЄС побоюються, що Байден є лише «інтермецо» [паузою] в низці президентів, які сповідують більш популістські та націоналістичні погляди.

Видання також перераховує чинники, які впливатимуть на відносини Брюсселя та Вашингтона в найближчі місяці: «Вони [європейці] знають, що [лояльна до ЄС] політика Байдена матиме свою приховану ціну. Вони не впевнені, що його прихильність „зовнішній політиці заради середнього класу“ відрізняється від гасла часів Трампа „Америка передусім“. Вони також знають, що час до виборів закінчується: у вересні Німеччина має знайти заміну канцлеру Ангелі Меркель, у Франції в травні наступного року пройдуть президентські вибори, а США лише через 17 місяців чекають проміжні вибори, що може обмежити Байдену простір для маневру».

Настороженість до позиції Байдена, всупереч його регулярним теплим заявам на адресу ЄС, підігрівають і низка нещодавніх дій Білого дому, нагадує NYT. Яна Пульєрін, голова Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR, Берлін), називає серед них рішення вивести американські війська з Афганістану до 11 вересня. За словами експерта, де-факто воно було прийнято в односторонньому порядку, близькому до стилю Трампа, і союзникам США по НАТО лише залишалося підтримати Білий дім. Так само європейських лідерів збентежило спірне (з точки зору Брюсселя) рішення Байдена підтримати відмову від прав інтелектуальної власності на вакцини від COVID-19. Цей крок також був зроблений без реальних консультацій з європейськими союзниками, нагадує NYT.

Крім того, Байден досі не призначив нових послів США ані в НАТО, ані в Європейському Союзі. Хоча, як пояснив NYT колишній американський посол при НАТО Іво Даалдер, «союзники потребують послів, які […] можуть негайно зв’язатися телефоном з Держсекретарем і міністром оборони США, а якщо необхідно, то і з самим Байденом».

При цьому європейці не бачать у Китаї такого гострого конкурента, яким вважає його Вашингтон, і сильніше, аніж США, залежать від КНР та Росії в торговій і енергетичній сферах. «Дехто [в ЄС] побоюється, що спроба Байдена визначити світопорядок як протистояння між демократією та авторитаризмом занадто однозначна», — пише видання. «Контакт із союзниками перед зустріччю з Путіним вкрай важливий і виходить далеко за рамки символічного, — зазначає Наталі Точчі, директор італійського Інституту міжнародних відносин. — Але європейці помиляються, вважаючи, що стан справ може повернутися до того, що було раніше». На її думку, для ЄС «найкращий спосіб довести, що демократія приносить плоди» — це співпрацювати з Байденом в таких сферах, як клімат, торгівля і глобальна вакцинація.

Байден не вірить у роль Європи в боротьбі з Китаєм — Politico

Журнал Politico опублікував аналітичну колонку з красномовним заголовком: «Байден робить гучні заяви про Європу. Але його дії свідчать про інше». Її автор Джеремі Шапіро, директор з досліджень Європейської ради з міжнародних справ (ECFR) та співробітник інституту Брукінгса, констатує «глибоке полегшення» в ЄС після приходу Байдена до влади. Він переконаний, що президент США скористається візитом у Європу, «щоб ще раз сказати європейським союзникам, що Америка повернулася», вимовити «священні слова про трансатлантичну солідарність» і підтвердити «вічну прихильність Америки Атлантичному альянсу».

Але «в довгих тихих коридорах» головних політичних центрів Вашингтона формується інше ставлення Білого дому до Європи, пише Politico. Явним і навіть нав’язливим центром зовнішньої політики Байдена видання називає Китай, який для адміністрації Байдена є «глобальним та ідеологічним викликом наступного покоління, явним наступником Холодної війни та війни з терором як організуючих принципів американської зовнішньої політики». І перші кроки адміністрації Байдена показують: Білий дім не вірить, що Європа будь-коли відіграватиме важливу роль у цій новій геополітичній боротьбі, переконаний автор публікації.

На його думку, про це свідчить кадрова політика нової адміністрації: у Раді національної безпеки США з’явилися нові топпосади координаторів по Індо-Тихоокеанському регіону та Близькому Сходу, куди призначили досвідчених чиновників, однак таких позицій не з’явилося на європейському напрямку. Це означає, що Близький Схід становить для Байдена більшу проблему, ніж Європа, тоді як регіональні партнери Америки — Японія, Південна Корея, Австралія та Індія — мають більше значення для боротьби з Китаєм, аніж ЄС. «Показово, що прем'єр-міністр Японії і президент Південної Кореї були першими і поки єдиними іноземними лідерами, які відвідали Білий дім при Байдені», — нагадує Politico.

Є й інші тривожні для Євросоюзу сигнали: адміністрація Байдена ще не скасувала мита епохи Трампа на європейську сталь і алюміній, залишається чинною і запроваджена через пандемію заборона на поїздки з ЄС у США. А раптове прагнення Вашингтона до відмови від прав інтелектуальної власності на вакцини, на думку автора Politico, було направлене на змагання з Китаєм у «вакцинній дипломатії», у якому Європі, яка відстоює такі права, дісталася роль «поганих хлопців».

Автор матеріалу вбачає пріоритетність протистояння з КНР навіть у рішенні Білого дому скасувати частину санкцій проти Північного потоку-2. Цей крок Байдена на догоду ФРН Politico пояснює так: «Глобальним чинником у цьому питанні, ймовірно, був Китай. Німеччина є найбільшим покупцем і найбільшим постачальником КНР у Європі, а також найважливішим європейським союзником [США] в протистоянні підйому Китаю. Загалом адміністрація [Байдена] зайняла жорстку позицію щодо Росії та наклала санкції на російські компанії, які беруть участь у проєкті Північний потік-2. Але ретельне калібрування такої позиції показує, що пріоритет відданий підтримці загального фронту з Німеччиною щодо Китаю, а не збереженню солідарності із союзниками з Центральної та Східної Європи щодо Росії».

Зрештою Politico доходить висновку, що взаємодія ЄС і США при Байдені навряд чи розвинеться в щось більше, ніж підтримка трансатлантичних економічних зв’язків. «Антипатія європейців до витрат на оборону означає, що вони не будуть важливими геополітичними гравцями в Східній Азії; їх пристрасть до китайського ринку означає, що вони ніколи не стануть повноцінними прихильниками американської кампанії геоекономічного тиску на Китай; і, як нещодавно настільки яскраво продемонстрував Brexit, їхні хронічні внутрішні розбіжності означають, що європейці ніколи не змогли б бути ефективними в подібних зусиллях, навіть якби захотіли. Однак демократичні цінності Європи і давній союз з Америкою також означають, що Китай ніколи не зможе обернути європейців проти США. Коротко кажучи, Європа — це не вирішення всепоглинальної одержимості Америки китайською політикою, але це й не проблема [для Вашингтона]», — робить висновок автор матеріалу.

Меркель і ЄС проти риторики в стилі холодної війни, Байдену доведеться бути делікатним — FT

Financial Times разом з Politico нагадує, що з першого свого дня в Білому домі Джо Байден сформулював «одну зовнішньополітичну мету понад усіма іншими — співпрацювати з союзниками, щоб приборкати Китай». І якщо Вашингтону вже вдалося знайти точки дотику в цьому напрямку з Японією, Південною Кореєю та Австралією, то мету першої закордонної поїздки Байдена до Європи FT називає «найделікатнішою з тих, що будь-коли стояли перед ним досі». А саме — «спробувати переконати обережну Європу тісніше співпрацювати з Вашингтоном щодо Китаю».

Однак, попри заяви про єдність, тут Байдену доведеться зіткнутися з «незручною реальністю», прогнозує FT, посилаючись на оцінки високопоставлених дипломатів і чиновників у ЄС. Хоча за останні роки Євросоюз став агресивнішим щодо Китаю, його економічні та стратегічні пріоритети відрізняються від пріоритетів США, «та існує постійний ризик того, що ці розбіжності розкриються». Одне з дипломатичних джерел FT констатувало, що американці «недарма беруть до уваги занепокоєння ЄС і намагаються уникати публічної і марної конфронтації, яку так полюбляли за часів Трампа й Помпео». «Але реальність така, що між нами [США і ЄС] немає 100%-ї згоди, і китайці це знають», — додав співрозмовник видання.

FT підкреслює, що «Байден буде змушений діяти обережно, побоюючись відштовхнути союзників — і насамперед канцлера Німеччини Ангелу Меркель, — які уникають риторики в стилі холодної війни, спрямованої проти Китаю». Один з чиновників повідомив виданню, що окремим країнам ЄС не подобається термін «противник» (аdversary), який Вашингтон часто використовує на адресу Пекіна.

Серед найнапруженіших ліній розбіжності газета називає «технологічний фронт», одну з головних галузей протидії КНР. З одного боку, на саміті ЄС-США за участю Байдена планується створити Раду з торгівлі та технологій, яка б посилила співпрацю Брюсселя і Вашингтона у сферах 5G, напівпровідників, ланцюжків поставок, експортного контролю, а також правил і стандартів у сфері технологій. З іншого — саме тут зберігаються «значні трансатлантичні розбіжності», визнав у розмові з FT один з високопоставлених чиновників ЄС. Наприклад, на найвищому рівні в Євросоюзі обговорюється випадок нідерландської компанії ASML, головного світового гравця на ринку літографічних машин для виробництва мікросхем. З 2019 року ASML не може отримати ліцензію уряду Нідерландів на експорт своєї продукції для China Semiconductor Manufacturing International Corporation (SMIC) — найбільшого виробника чіпів у КНР. Джерела FT стверджують, що до такої позиції Нідерланди схилила адміністрація Трампа, однак зараз в Амстердамі заявляють, що «хотіли б залишатися відкритою до торгівлі нацією». Тоді як Байден нещодавно заборонив американцям інвестувати в 59 китайських компаній, зокрема SMIC.

Досі спробам підштовхнути Німеччину до конфронтації з Китаєм пручалася Ангела Меркель. Вона ж «була головним драйвером» великої інвестиційної угоди, яку Китай і ЄС форсовано підписали наприкінці 2020 року, за місяць до інавгурації Байдена, нагадує FT [угода була нещодавно заморожена за рішенням Європарламенту — прим. ред.]. І хоча термін Меркель на посаді канцлера скоро закінчується, в її партії ХДС також виступають проти спроб економічного роз'єднання США та ЄС — а також будь-якого однозначного вибору між США і Китаєм, пише видання.

«І якщо європейці гаряче вітали відлигу [у відносинах] після обрання Байдена, зараз деякі похмуро бурмочуть про те, що може статися через чотири роки, особливо на тлі загроз Трампа знову балотуватися в президенти», — констатує FT. Видання також наводить слова одного з чиновників, який порівняв нинішні настрої в вищих колах ЄС з епохою після обрання Барака Обами — відразу після того, як відносини США і ЄС значно погіршилися за Джорджа Буша-молодшого. Але цього разу ситуація повторюється «з похміллям», констатує це джерело. «Ніхто не святкує», — передає він атмосферу в ЄС перед приїздом Байдена.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube