Візьміть сакральнийсимвол українського тризуба – віннасправді схожий на падаючого на здобичорла або сокола… А іще – він дуже схожийна… «тризуб Посейдона» - символ прадавньоїАтлантиди… І немає більше жодногонароду в Європі із подібним символом.Випадковість?

Дуже цікаво, що ми –нащадки трипільської культури, яка увідомій нам історії є найдревнішою… Івиявляється, даремно ми із здивуваннямдивилися на прадавню історію якогосьтам Китаю – наша власна історія набагатостародавніша. І теє бойове мистецтвохарактерників, що дійшло до часівукраїнського козацтва з прадавніх часіві стало відомо нам, як бойовий гопак,набагато ефективніше того ж ушу…

Іще цікавіше те, що отойменталітет українців не погоджуєтьсяіз відомою фразою «один в полі не воїн»!

Лісостеп, на теренахякого жили іще скіфські наші попередникисформували неповторний характерроса-українця в унікальних умовах. Нашіпращури, мисливці чи хлібороби,будівельники чи ремісники – завждипрацювали «із мечем на боці» і їх ніхтожодного разу не застав зненацька. Вумовах постійної загрози і відносновеликих територіях, наші пращури буливимушені покладатися тільки на самогосебе. В крайньому разі – шукати допомогиу сусідів – таких самих воїнів-одинаків.Саме звідси виникає руський-українськийхарактер воїна-захисника, який зазвичайне боїться кількох нападників одночасно,завжди готовий для зустрічі із ворожимоточенням, володіє вмінням сіяти хлібта пасти худобу, виготовляти собіпредмети першої необхідності та зброюі при цьому полювати та ловити рибу…Такий воїн розраховує тільки на власнісили, є людиною, у якій поєднані практичнийдосвід та вікова теоретична база,обережність та відвага. Саме звідси йдепринцип битися до останнього і відпускатина волю полонених. І не розуміти рабства,як такого. Фантастичні перемогиукраїнських козаків – чиїми правнукамими, сьогоднішні українці і є, - лишевідлуння перемог планетарних, перемогнаших величних пращурів – Гіпербореїв,Антів, Тартарів…

Ініціативність,рішучість, розважливість, хитрість,сміливість, сила та вміння – це і є тойсплав, за допомогою якого виник образруського-українського воїна – якийспочатку вчиться битися сам-один,незважаючи ні на які обставини. А вжепісля освоєння цієї науки – бути частиноювійська, орди, армії…

Кажуть, «два українці– три гетьмани». Але це вказує не тількина любов українців до керування таголовування – це є також! Та насамперед,саме завдяки самостійності тасамодостатності українського вояка,його самодисціплінованості та генетичномупрагненню до свободи, кожен з нас – «самсобі гетьман». А наскільки виважено тарадикально і мудро будувалося українськевійсько! Навчений боєць, якого визнавалитаким кращі за нього бійці, отримувавправо тренувати новобранців – і ставав«десятником» - керівником первісноїланки армії - бойового загону із 10 воїнів,яких він же і готував. І саме на якихпокладався у бою в першу чергу, а значить– був зацікавлений у максимальній їхготовності до будь-якої небезпеки.Кращий з десяти «десятників» ставав«сотником» і так далі… Між іншим,відкинувши політику, можемо пишатисявоїнами УПА, які по-перше, йшли до лісудобровільно, лишаючи не просто тепліоселі та ситну їжу, а власних дітей,коханих та батьків; по-друге, воювали зусіма, хто хотів нашої землі та свободинезважаючи ні на які переваги значночисленнішого і краще озброєного ворога;по-третє, билися до останнього, чіткорозуміючи, що перемоги не буде, що цюїхню боротьбу, – і це навіть найстрашніше,- можуть не сприйняти і не оцінитинащадки… Чи може такими бійцямипохвалитися якесь інше військо?

Ми іще не усвідомлюємодо кінця, що прабатьківські гени й хідсправжньої історії людства зберігаютьв кожному з нас, росів-русинів-українціввнутрішню силу та віру у її істинність.І саме тому ми здатні на вчинки, які непотребують чиїхось порад та ухвалення.Кожен українець від природи має набірякостей, які дозволяють відновити цілунизку вмінь та знань, почавши зодного-єдиного факту чи дії.

Історію можна переписати.Та цим не можна її змінити. І не викреслишз пам’яті людей все те жахливе, і всете прекрасне, що було із нами, із нашимибатьками, із їхніми батьками та з батькамиїх батьків! Чи не так? Та чи й потрібнооте викреслювання? Нашу історію вжепонавикреслювали до того, що ми, нащадкивеликих Гіпербореїв, та Антів, прабатькияких володіли майже усім світом, сьогодніпозиціонуємо себе, мало не як націювічних рабів… Тому, мабуть, для кращогопорозуміння треба навчитися слухатиодне одного. Для початку. Нам, чоловікам,в першу чергу треба згадати, що нашаголовна роль – захисник, а жіноча роль– материнство. Культ Матері – це наше,рідне, історично обґрунтоване… Ми щене навчилися щось робити спільно,узгоджувати наші дії, отримувати таспрямовувати загальну силу у потрібномунапрямку. Але я вірю, що це – лише справачасу.

Відсутність віри увеличне минуле, підтасованість історичнихфактів та відсутність знань робить насслабкими та вразливими перед тими, хтоз певних причин намагається принизитита знищити нас, українців, як націю,тими, хто відібрав у нас навіть аутентичнуназву і прагне стерти неповторні якості,притаманні українцям, – інтелект,працьовитість, ініціативність,креативність, самодостатність тавідвагу.

Та марно! Ми починаємоцікавитись нашими пращурами та відчуваємогенетичні якості, які пробуджуються внас саме зараз. Саме ми будемо створюватинову історію нашої Держави, будуватинову Європу на принципах досконалостіта природності, як колись, вказуватидорогу людству. Я знаю точно – самезавдяки нам і нашій роботі, хай несьогодні, але вже завтра над Україноюрозійдуться хмари, з’явиться-такиголубе небо і переможно засяє сонечко.Жовте над синім. Як на тому справжньомуукраїнському прапорі, який ми випадковоперевернули «догори ногами» і ніяк неповернемо так, як має бути. Жовте надсинім.

Це ж так просто –сприйняти серцем істину.

Андрей КИСЕЛЁВ