Фрагмент постеру фільму "Ціна правди" про Голодомор-геноцид в Україні 1932–1933 років. Кінострічка розповідає про вельського журналіста Ґарета Джонса, який розповів світу про Голодомор

Те, що відбувалося у Москві навколо закритого показу в "Меморіалі" художнього фільму польської кінематографістки Аґнєшки Голланд "Ґарет Джонс" (в Україні – "Ціна правди"), може викликати подив і відразу водночас.

Про це для "Радіо Свобода" пише журналіст Віталій Портников, інформує UAINFO.org.

"Спочатку у правозахисному центрі, де зібралися глядачі, з’являються "тітушки", які просто скандують "патріотичні" гасла і не можуть пояснити, навіщо вони взагалі прийшли. Але цікаво, що разом із хуліганами – журналісти пропагандистського каналу НТВ. І для мене особисто це добре знайома, пройдена на особистому досвіді технологія Кремля. Коли у дні Майдану 2013–2014 років біля мого будинку проводився "пікет" місцевих "тітушок", разом із ними були журналісти телеканалу "112".

А потім у "Меморіалі" з’являється поліція. Кількох хуліганів вона затримує, але й глядачів не відпускає, вимагає від них письмових пояснень, що вони тут роблять. Співробітників "Меморіалу" відвозять до найближчого відділення поліції і тримають там до пізнього вечора. Але чому?

Читайте також: Кто исправит катастрофические ошибки Кремля в исторических оценках?

Люди, які збираються разом подивитися кіно про голод в Україні, з точки зору російської влади – вже підозрілі

Ніхто не дає на це запитання чітких відповідей. Російські медіа повідомили про зрив показу фільму Аґнєшки Голланд у нейтральному тоні, вони не знайшли приводу в чомусь дорікнути організаторам дозволеного – ! – показу фільму, який ще недавно демонструвався на престижних міжнародних фестивалях. У чому ж справа?

Справа в алергії на саме слово "Голодомор". Люди, які збираються разом подивитися кіно про голод в Україні і замовчуванні цієї трагедії більшовицьким режимом, з точки зору російської влади – вже підозрілі. Тому що той, хто подивиться фільм Голланд, почне ставити незручні запитання: як це могло відбуватися? Якою була мета Сталіна і його спільників? Чому в сучасній Росії про Голодомор говорять з таким небажанням і намагаються зобразити правду про нього мало не підривом тих самих "скреп", ну і, звичайно, російсько-українського "братерства".

Читайте також: "Я не знаю, як вони виживають": Музей Голодомору отримав підшивку листів британського інженера Джері Бермана

Той, хто бачив фільм про Ґарета Джонса, знає, що він не має ідеологічних кліше. Режисер робить акцент передусім на трагедії мільйонів людей – саме на трагедії, не на національності, не на етнічному походженні. І одночасно на трагедії самого Ґарета Джонса, який – і це відрізняло його від його колеги Дюранті – думав не про те, як зберегти хороші відносини з радянським режимом, а про те, як сказати правду.

Для російської влади все це – неприємні і незручні паралелі. Дратує все, ну буквально все. І нагадування про трагедію, яку російська пропаганда намагається замовчувати, і фігура чесного журналіста, і демонстрація наслідків пристосуванства – дуже сучасна паралель, до речі. І тому до "Меморіалу" приходять тітушки і поліцейські. Приходять разом", – пише Портников.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube