Сфера найближчих інтересів глави країни-агресорки Росії Володимира Путіна простягається набагато далі за Україну. Загроза вторгнення є актуальною для Молдови, Словаччини, Латвії, Литви, Естонії, Польщі та навіть Норвегії. Кремль уже готує ресурси та докладні плани, включаючи схеми корпусів стратегічних об'єктів у цих країнах.

Вести переговори з агресором, який розуміє лише мову сили, безглуздо. Вони можливі лише після того, як Путін піде з посади, тільки після звільнення всіх окупованих територій, включаючи Крим, і лише з питання репарацій – відшкодування збитків, завданих Україні та її громадянам.

Таку думку в інтерв'ю виданню Оbozrevatel висловив ексзаступник голови Радміну АР Крим, голова Всеукраїнського громадського руху "Сила права" Андрій Сенченко, інформує UAINFO.org.

– У Європі проводяться безпрецедентні за своїм масштабом навчання НАТО. Чи вважаєте ви, що це може бути підготовкою до можливого вторгнення Путіна до цих країн? Як ви оцінюєте таку небезпеку?

– Завдання військових у будь-якій країні та у будь-який час – моделювати найгірші сценарії розвитку подій та готуватися до них. Саме таке завдання стояло і перед військовим керівництвом України. Але, на превеликий жаль, плеяда міністрів оборони, які призначалися останніми роками, переважно були захоплені піаром, ніж моделюванням ситуації, вибудовуванням стратегії, забезпеченням армії.

Те, що на Заході відпрацьовують ці речі, свідчить про те, що там тверезо оцінюють поведінку Росії та її можливі плани.

Путін розглядає Європу, як і Україну, як сферу своїх найближчих інтересів. Його інтереси в Україні не закінчуються. Це Молдова, Словаччина, усі Балтійські держави. Він отрутою дихає на Польщу, так само як і на Україну. У зоні першого удару перебувають і скандинавські країни.

Я можу навести приклад. Люди, яких я знаю, розповідали, що у Тронхеймі, у Норвегії, є військова база. Згідно з планами російських військових, у разі початку військових дій проти Норвегії – вона входить у перший пакет цілей – вже на третій день у Тронхеймі вони повинні розгорнути ремонт своїх кораблів. Під це готуються ресурси, люди. Вони мають навіть плани поверхів корпусів, перелік обладнання, план території тощо.

Тому це не якісь емоційні сплески в голові Путіна. Це плани, які глибоко та серйозно опрацьовані.

Читайте також: Андрій Сенченко: Бюрократичний запал і реалії війни

Я хотів би ще раз повернутися до нашої реакції на дії Путіна. Після того, як вдалося відкинути його війська від Києва, з'явився дещо шапкозакидальний підхід. Я подумки проводжу паралелі з 2014 роком, коли Гелетей із Муженком щодня доповідали про встановлення українського прапора над черговою сільрадою.

Але ворог осмислював ситуацію і вибудовував стратегію, у тому числі у відповідь на дії України, він переходив до нових фаз війни, а ці все бігали по сільрадах. Це закінчилося Іловайськом.

– У такому разі як необхідно скоригувати наш підхід?

– На мою думку, нам треба вибудовувати довгу стратегію. Дай боже, щоб війна закінчилася раніше, але займатися ворожінням на кавовій гущі можуть блогери, але не можуть займатися офіційні особи. Офіційні особи повинні готувати економіку країни, армію, всі силові структури до того, що війна може тривати досить довго.

Очікувати, що ворог діятиме так само незграбно, як на початку війни – не просто наївно, це злочинно.

– Повертаючись до позиції Європи. Була гучна заява президента Франції Макрона, коли він закликав не принижувати Росію. Нещодавно канцлер Німеччини Шольц зізнався, що часто дзвонить Путіну. Чи це означає, що провідні країни Європи ще не усвідомили небезпеку, яку путінський режим може представляти для них?

– Почнемо з Німеччини. Після помилкової оцінки Путіна Меркель, після того, що вона протягом багатьох років нав'язувала Україні в Мінську, настав ще абсурдніший етап. Шольц взагалі нічого в голові не має. Він кидається в різні боки, бо розуміє, що є невдоволення німецьких виборців, є страх Путіна. Ці дзвінки – це демонстрація слабкості.

Якби Шольц був звичайним бюргером – це одне, але він канцлер Німеччини. Демонструючи свою слабкість, він проєктує це на всю свою країну. Путін, дивлячись на метання Шольца, розуміє, що Німеччина не є для нього серйозним супротивником. Це завдає великої шкоди іміджу та безпеці Німеччини.

Щодо Макрона, то я думаю, найбільш вдало на його розмови про те, що не треба ображати Росію, відповів міністр закордонних справ України Кулеба. Він сказав, що такою заявою Макрон принижує Францію.

– Виходить, що Путін готовий розуміти лише мову сили. Отже, переговори з ним безглузді, зокрема переговори у форматі Зеленський – Путін?

– Путін не поважає нікого і не збирається нікого поважати. Він зважає на силу, коли це послідовна і жорстка сила. Я впевнений, що будь-які розмови про переговори з Путіним безглузді та аморальні. Про що говорити? Продовжити політичне життя міжнародного злочинця та терориста? Потрібно ж чесно самим собі відповідати на запитання.

Переговори з Росією, безперечно, будуть, але вони будуть уже з тими, хто прийде після Путіна. Суть цих переговорів має стосуватися лише того, яким чином Росія компенсуватиме завдані українській державі, українському бізнесу та кожному українському громадянину збитки. Йдеться про репарації. І тільки це може бути предметом розмови. І статус Криму, і терміни їхнього виходу, і Донбас взагалі не можуть бути предметом обговорення.

Читайте також: Сила права: росії доведеться платити

Ну а оскільки з Путіним обговорювати питання репарацій безглуздо, відповідно, так само позбавлені сенсу й розмови про дипломатичний шлях врегулювання до усунення Путіна від влади.

Але ми маємо не просто пасивно чекати зміни влади у Кремлі. Україна має стимулювати усі ці заяви. Дуже важливо, щоб Захід зараз дуже жорстко заявляв про те, що будь-яка влада, яка прийде після Путіна, не отримає жодних послаблень щодо санкцій доти, доки вони повністю не підуть з території України, з Криму та Донбасу і не сядуть за стіл переговорів щодо виплати репарацій.

– Ви сказали "після Путіна". Коли може настати цей час?

– Прогнози тут – така ж невдячна річ, як і щодо строків закінчення війни. Але виходячи з інформації з першого путінського кола, вони обговорюють питання зміни влади до кінця поточного року.

Але нам неважливо, хто прийде після Путіна – ліберали чи яструби. Сьогодні Захід разом з Україною має втовкмачувати всьому російському політикуму, що варіантів не існує.

Наприклад, у найближчому оточенні Путіна кажуть: так, війна закінчиться, ми, безумовно, підемо з Донбасу, але по Криму ми взагалі не бачимо рішення. Вибачте, начхати, що ви там не бачите. Вони там розповідають про конституцію, про громадську думку і таке інше. Але вони наплювали на громадську думку давно. За допомогою зомбоящика вона повертається у будь-який бік.

Щодо їхньої так званої конституції, то можете не ухвалювати рішення про вихід Криму зі складу Росії. Ухваліть рішення про скасування рішення про вхід як таке, що ухвалене незаконно. І на цьому всі дебати закінчуються.

Це не може бути предметом обговорення. Це має в ультимативній формі доводитися буквально щодня західними політиками та українськими керівниками. Треба втлумачити їм цю думку, щоб потім не витрачати час на порожні розмови.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube