Термокарстове озеро Біг-Трейл - одне з найбільших нових озер Аляски

За останні 50 років на Алясці утворилося кілька нових термокарстових озер, чия поверхня міхуриться, виділяючи в атмосферу метан — потужний парниковий газ. Оскільки такі озера утворилися внаслідок танення вічної мерзлоти, найближчим часом їх може стати ще більше.

Зона вічної мерзлоти охоплює полярні регіони нашої планети: це місця, де температура землі не підвищується вище за нуль градусів, а ґрунтові води присутні у вигляді шарів льоду. У процесі глобального потепління вічна мерзлота починає танути, а з нею — і ув'язнений у землі лід, що призводить до утворення провалів, що заповнюються талою водою. Так і з'являються термокарстові озера, інформує UAINFO.org з посиланням на інформаційний ресурс Phys.org.

Читайте також: Нобелевский лауреат предупредил о пробуждении древних вирусов из-за глобального потепления

На перший погляд, такі озера мало чим відрізняються від звичайних, за винятком швидкості утворення: всього за кілька років рівень землі може впасти на цілих три метри, і ялиновий ліс зміниться водною гладдю. Однак, якщо придивитися уважніше, на поверхні озера можна помітити особливість, що турбує вчених — повільно спливаючі бульбашки.

Якщо зібрати такі бульбашки в газову пастку, а потім піднести сірник і відкрити вентиль, спалахне яскраве полум'я, як на газовій конфорці. Причина проста: у бульбашках міститься метан – основний компонент природного газу та один із найнебезпечніших парникових газів.

Коли тане вічна мерзлота під поверхнею озера, мікробна активність там зростає. Бактерії починають руйнувати відмерлі рослини та інші органічні залишки, століттями ув'язнені в промерзлій землі, що в результаті призводить до виділення вуглекислого газу та метану. Як результат — дно таких озер нагадує губку, насичену бульбашками газу, а поверхня води схожа на суп, що повільно закипає.

Читайте також: La Stampa: Ученые опасаются пробуждения "спящих гигантов" в Арктике

Природно, взимку цей процес загальмовується завдяки утворенню льоду, але з насиченої газами води крига виходить крихкою, часто ламається та утворює великі ополонки, в яких процес виділення метану триває. У деяких випадках газ, що виділяється, навіть призводить до формування крижаних куполів над поверхнею озера, які навесні прориваються і насичують повітря величезною кількістю задушливого газу.

Американські вчені цілорічно відстежують інтенсивність виділення метану існуючими озерами та утворення нових за допомогою польових досліджень та супутникових спостережень. Це дозволяє їм оцінювати викид парникових газів у регіоні та прогнозувати його наслідки для подальших змін клімату.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube