Не знаю як вам, а мені сильно допомагає терпіти оці ракети/блекаути/ ракет одна дуже очевидна думка. Яку, однак, часто собі повторюю (зараз буде трохи пафосу, але останнім часом я не соромлюсь).

По суті це другий фронт. Без жодного перебільшення. Мій персональний фронт у цій війні. Де мої герої і боги — енергетики, звичайно. І ось наскільки стійко, гідно і затято я втримаю стрій (ми всі втримаємо стрій), залежить наша перемога.

Таку думку на власній сторінці у Facebook висловила журналістка Мирослава Барчук, інформує UAINFO.org.

Тобто буквально: кожна яєшня, посмажена на свічці, кожна голова, помита холодною водою в офісному умивальнику, кожен київський вечір мороку – це не "страдания украинцев, корторьіе может прекратить украинская власть переговорами", Дімон.

Це акт опору мільйонів вільних людей країні-концтабору і будь-яким переговорам.

Весь час згадую, як точно й сильно відчув, прожив і сформулював це Стус:

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,

сталить твій дух — тож і терпи, терпи.

Ніхто тебе з недолі не врятує,

ніхто не зіб'є з власної тропи.

На ній і стій, і стрій — допоки скону,

допоки світу й сонця — стій і стій.

Хай шлях — до раю, пекла чи полону —

усе пройди і винести зумій.

Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,

той, що обрав тебе навіки вік.

До нього змалку ти заповідався

до нього сам Господь тебе прирік.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube