Оксана Байрак поїхала в Росію. Ця подія змусила медіа й соцмережі вчергове і бурхливо обговорювати постать цієї непересічної жінки. Я ж спробую підсумувати, який відбиток у головах мільйонів українок лишали її серіали, пише для Детектор-Медіа арт-оглядачка Лєна Чиченіна, інформує UAINFO.org.

Скажу одразу, що не буду тут голослівною, бо на власні очі бачила не один і не два шедеври пані Оксани. І можу точно сказати, що їхня шедевральність з роками лиш посилювалася. 

Звісно, сарказм. Якщо ранні стрічки режисерки («Жіноча інтуїція» чи «Снігове кохання») були ще доволі пристойними, зважаючи на час (початок 2000), то згодом Байрак невпинно почала летіти у прірву відвертої халтури. Поганий звук, майже аматорський монтаж, грим, який не має нічого спільного з професійним. Так часто буває, коли у вас — колосальна манія величі, а високі рейтинги лиш надають вам упевненості у власній неперевершеності. Наприклад, наша героїня постить в інстаграмі кількасекундний уривок з телевізійного анонсу зі словами: «Культова режисерка Оксана Байрак представляє». А підпис такий: «Ці слова звучали! І звучатимуть! Зі Святом імені мене! Тому, що я і є — українське кіно».

Або така цитата. 

«Зараз я хочу перепросити сама у себе. За те, що, наділена божественною енергією, не берегла її. Не берегла себе. За те, що я, космічно чуттєва, дарувала себе тим, хто не любить любов. За те, що вбивала нейрони мого геніального мозку через недостойних. За те, що я — королева, витрачала час та сили, щоб створити подобу ідеалу з плебеїв».

Читайте також: Не в Одесі, як усі думали: Оксана Байрак засвітилася в Росії, де взялася вихваляти акторів-путіністів. ФОТО 

Отже, нині українська режисерка поїхала в Росію. В Пітер, хрестити племінницю. Цього вона абсолютно не приховує, навпаки — активно постить фото і зізнається в любові до цього міста. А співгромадян, які її за це критикують, називає «одноклітинними» та «лжепатріотами». 

Але чи можуть бути хоч якісь претензії до Оксани Іванівни? Вона завжди була проросійською людиною, і навіть повномасштабне вторгнення цього не змінило. Жоден її скандальний вчинок не змусив наших телевізійників припинити з нею співпрацю. Колись, у 2006 році, вона пішла в таку собі «Партію політики Путіна», згодом негативно висловлювалася про Революцію Гідності, звинувачувала Україну в тому, що вона «бомбила Донбас», уже під час війни переїхала в Росію та вела там шоу «Відверто з Оксаною Байрак» на телеканалі «ТВ Центр». 

Але це аж ніяк не завадило її серіалу «Ничто не случается дважды» з неймовірними рейтингами транслюватися на телеканалі СТБ у 2019 році. А згодом і продовження з’явилося — «Ничто не случается дважды — 2». Уже за рік на цьому ж каналі почало виходити шоу «Про що мовчать жінки», в якому вона отримала роль ведучої. Згодом вона з'явилася як учасниця шоу «Маска» на каналі «Україна». 

Відверта проросійська і антиукраїнська позиція на успіхи режисерки не вплинула. Хоча сама вона навряд би погодилася з визначенням «антиукраїнська». З початку повномасштабної агресії Росії Оксана Іванівна писала, що вона «зі своїм народом», і навіть закликала займатися волонтерством. Але водночас зберігала думку про «8 лет бомбили Донбас», і до цього часу це її основний аргумент у суперечках з людьми, які приходять сваритися до неї в інстаграм. 

У лютому 2022 року вона постила уривки з пропагандистського фільму «Брат-2», згодом постила фото з актором Антоном Батирєвим, який відверто підтримав війну. Хоча до 24 лютого критикував Путіна і навіть хотів отримати українське громадянство. Зараз вона постійно стає на його захист. 

Одним із головних аргументів телевізійників завжди був рейтинг. Хоч би як критикували той чи інший контент, але якщо він був успішним — жодні закиди не мали значення. У випадку з серіалами Оксани Байрак ця традиція посилювалася, адже вона — чи не єдина режисерка мила, чиє ім’я обов’язково згадувалося поряд із її творінням. «Новий серіал Оксани Байрак» — саме такими були анонси. Хто ще з авторів у нас досягнув такого визнання? 

Хай би як кострубато вони були зроблені, але в певному сенсі це авторські роботи, які яскраво відображали погляди режисерки. Неймовірний сентимент до російської культури, екзальтоване сприйняття романтичних стосунків, постійні роздуми про те, якими повинні бути справжній чоловік і справжня жінка, пафосні репліки з претензією на аристократичність. Бо ж сама авторка стверджує, що вона із сім’ї аристократів.  Усе те, що так подобається її інстаграм-підписницям. Байрак стала справжньою провідницею для українських (і для російських теж) жінок у пошуках особистого щастя. І воно сильно відрізнялося від того, що зазвичай несли у маси типові мелодрами з черговими образами «Попелюшок» — нещасних, бідних героїнь у пошуках заможного і красивого принца. 

Типова персонажка серіалів Байрак — це часто вона сама. Сильна жінка, успішна у своїй справі, яка втомилася від чоловіків-тюхтіїв і шукає рівноправних стосунків з претензією на оригінальність. Як на мене, ось цей вірш, який пані Оксана колись цитувала, дуже точно характеризує її головних героїнь:

Она жесткая — это нормально,

Не приемлет «котенок» и «зая»,

Это после — покорная в спальне.

Сильной женщине нужен хозяин.

Хоча про «Попелюшок» вона теж не забувала, аби догодити різній аудиторії. Оксана Іванівна чи не єдина успішно несла ідею жінки-богині, яка, попри свою ексцентричність та комізм, знаходила великий відгук. Не дивно, зважаючи на кількість так званих тренінгів, які обіцяють зробити з вас фатальну жінку. Режисерка завжди любила порівнювати себе з булгаківською Маргаритою, постійно цитуючи щось про неї в соцмережах. Серед росіянок була колись мода постити себе в купальнику і цитувати Цвєтаєву. 

Для більшості підписниць це все звучало красиво, екзотично і хотілося бути, як вона. Для людей не з «бульбашки богинь» це все мало ідіотичний вигляд, але успішний той, хто ефективно працює саме на свою цільову аудиторію, не зважаючи на всіх інших. 

Оксані Байрак це завжди вдавалося напрочуд добре. Тим паче, особливої конкуренції вона не мала. І звісно, симпатії до Росії та російських контекстів вона теж роками закладала в голови глядачок. Один із найулюбленіших її образів — російський чи радянський військовий. У серіалі (який сама режисерка визначає як «блистательный») «Позднее раскаяние» є яскрава лінія війни в Афганістані, в якій Байрак описує сміливих вояків, їхнє благородство та ницість ворогів. 

Нині наша серіальна богиня — в Росії. Перше закріплене фото в її інсті — зображення батька в георгіївських стрічках. Оксані Іванівні навіть під бомбами не вдалося зрозуміти, що таке Росія. Проте вистачило сміливості не сидіти на двох стільцях і бути щирою та однозначною у своєму виборі. Власне, як і раніше. Не хочеться називати це принциповістю, адже люди, які навіть у таких екстремальних і однозначних умовах не здатні змінити свою думку, заслуговують на інші характеристики.

Але хочеться думати, що Байрак — більше не наша проблема. Що вона вже ніколи не повернеться в Україну, не зніматиме тут серіалів і не вестиме шоу. А все це залежить навіть не від телевізійних менеджерів, а від настроїв у суспільстві. Після лютого 2022 року виробникам контенту довелося радикально змінювати все те, що роками вважалося обов’язковим: російська мова, російські актори, відсутність українського контексту, зашкварні персонажі, до яких зберігалося лояльне ставлення. 

Хочеться вірити, що всього цього більше не буде. А Оксані Іванівні, оскільки вже вона так обожнює Росію, доведеться лишитися там, бо своїм українським глядачкам-богиням вона вже не потрібна. А ось якщо вона таки повернеться і продовжуватиме знімати — це буде серйозним дзвіночком. Зрештою, якщо їй і доведеться йти на компроміси, то лише на мовні. Працівники нашої серіальної індустрії все частіше розповідають, що попит на любовні історії без згадок про війну росте і керівники каналів замовляють авторам саме такі формати. 

Фото: Ksanabayrak / інстаграм, телеканал «Україна»

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube