Фото: від запуску місії "Чандраян-3" до посадки пройшло більше місяця (Getty Images) 

Цього тижня Росія програла бій за звання першої у світі країни, що висадилася на південному полюсі Місяця. Її місія зазнала фіаско ще на передпосадковому етапі, тоді як сьогодні, 23 серпня, Індія успішно посадила свій апарат.

РБК-Україна докладніше розповідає про індійську місію та космічний провал РФ, інформує UAINFO.org.

Що відомо про місію "Чандраян-3"

"Чандраян-3" - це третя автоматична міжпланетна станція (АМС) Індійської організації космічних досліджень. Місія стартувала 14 липня з космодрому на острові Шріхарікота.

Через три тижні космічний апарат вийшов на навколомісячну орбіту, а 17 серпня посадковий модуль відокремився від перелітного. Сьогодні цей модуль разом з місяцеходом "Праг'ян" сів на поверхню супутника Землі.

На посадковому апараті висотою близько 2 метрів та масою трохи більше 1700 кг встановлено:

• зонд Ленгмюра RAMBHA-LP для дослідження плазми
• прилад для термофізичних досліджень поверхні ChaSTE (вимірює теплопровідність ґрунту)
• трикомпонентний сейсмограф ILSA (Instrument for Lunar Seismic Activity)
• кутові відбивачі LRA для лазерної локації Місяця, надані NASA

Шестиколісний місяцехід "Праг'ян" підтримуватиме зв'язок лише з посадковим модулем. На апараті масою 26 кг встановлено дві передні навігаційні камери та два наукові прилади: лазерний спектрометр LIBS (для визначення складу порід за спектром випареної речовини) та альфа-рентгенівський спектрометр APXS (для визначення складу ґрунту та порід методом рентгенівської флуоресценції).

Як очікується, "Чандраян-3" функціонуватиме протягом двох тижнів. Станція проведе серію експериментів, у тому числі спектрометричний аналіз мінерального складу місячної поверхні.

Спочатку запуск планувався на 2020 рік, але дата неодноразово переносилася. Вартість проекту оцінюється у 90 млн доларів. Зазначимо, Індія стала четвертою у світі країною після США, СРСР та Китаю, які здійснили м'яку посадку на Місяць.

Попередні спроби

Першу місію "Чандраян-1" Індія запустила 2008 року. Це була станція масою 1300 кг формою, схожою на куб зі стороною 1,5 метри. Вона несла дюжину приладів: 6 індійських та 6 від Європейського космічного агентства, NASA та Болгарської академії наук для точного виміру космічного випромінювання навколо Місяця.

"Чандраян-1" запускали для пошуку корисних копалин та запасів льоду в полярних регіонах Місяця, а також для складання тривимірної карти поверхні.

Частиною програми був також запуск ударного зонда, оснащеного мас-спектрометром, альтиметром та відеокамерою. Дані його жорсткої посадки використовувалися для розрахунку фінальної траєкторії нинішнього модуля.

У рамках місії "Чандраян-2" у 2019 році намагалися "прилунити" космічний корабель. Але за кілька хвилин до посадки зник зв'язок із ним.

"Ми підійшли дуже близько, але нам потрібно охопити більше території. Наша рішучість доторкнутися до Місяця стала ще сильнішою", - казав тоді прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді.

Навіщо летіти на Місяць

За південний полюс Місяця розгорнулася чергова космічна гонка, хоча вона сильно відрізняється від суперництва часів холодної війни між Сполученими Штатами та СРСР.

Зараз забезпечити свою присутність там прагнуть США, Китай, Росія та Індія. Передбачається, що на південному полюсі у ґрунті є запаси льоду. І треба з'ясувати, чи зможуть вони забезпечити водою та паливом подальші експедиції. Компоненти води - кисень і водень - можуть використовуватися як ракетне паливо.

Фото: нинішня місія Індії стала третьою (Getty Images)

США знову мають намір відправити людей на Місяць уже в 2024 чи 2025 році. Відповідна програма "Артеміда" знаходиться на завершальній стадії. За кілька років після американців відправити пілотований корабель збирається і Китай.

Зазначимо, у місіях на Місяць виділяють два найнебезпечніші моменти - запуск із Землі та посадка. За останні чотири роки було три спроби. Індійський "Чандраян-2", а також апарати ізраїльської некомерційної організації та японської компанії успішно маневрували на орбіті Місяця, але зазнавали невдачі під час спуску на поверхню.

Підготовка Росії затяглася на десятки років

Проект російської міжпланетної станції стартував ще у 1997 році. Запуск планувався на 2000-й, але багаторазово переносився з різних причин. Із самого початку ця затія зіткнулася з технічними та фінансовими проблемами.

У 2005-му проект отримав назву "Луна-Глоб". Космічний апарат створювався на платформі "Фобос-грунт", які передбачав посадку на Фобос - природний супутник Марса. У 2011 році після старту двигуни дали збій, і апарат упав у Тихий океан. Це призвело до перегляду "місячної політики", а проект перейменували на "Луна-25".

Назва говорить про наступність радянської космічної програми: остання до цього автоматична станція "Луна-24" вирушила до супутника Землі у 1976 році. Старт планувався на 2014-й, проте був відкладений через західні санкції за вторгнення в український Крим та на Донбас. Наприклад, обмеження позбавили АМС європейської навігаційної камери Pilot-D, яка потрібна для відпрацювання розумної посадки для наступних місій.

За кілька тижнів після повномасштабного вторгнення в Україну 2022 року російський президент Володимир Путін оголосив про відновлення місячної програми. Зокрема, він хотів відповісти "на виклики у освоєнні космосу та отримати від цього вигоди на Землі".

У результаті Росія запустила міжпланетну станцію з космодрому Восточний (Амурська область) 11 серпня 2023 року, тобто через 47 років після радянської "Луни-24".

Спроба обігнати Індію обернулася фіаско

Російська місія включала чотири компоненти: космічний апарат "Луна-25", ракетно-космічний комплекс "Союз-2.1б", наземний комплекс управління та наземний науковий комплекс.

У рамках завдання спочатку планувалося відправити апарат, що спускається, а за кілька років - орбітальний. Посадковий модуль "Луни-25" мав досліджувати південний полюс у пошуках води, у тому числі кріогенним бурінням на глибину до двох метрів. Заявлений термін роботи - не менше одного року.

Під час запуску автоматичної станції ракета-носій відпрацювала у штатному режимі, вивівши її на траєкторію польоту до супутника Землі. На орбіту Місяця вона вийшла 16 серпня, після чого встигла відправити кілька знімків, зокрема південного полярного кратера Зеєман на зворотній стороні.

Фото: знімок поверхні Місяця з російського апарату (t.me/roscosmos_gk)

За два дні двигуни провели корекцію орбіти, щоб забезпечити найкращі умови для побудови передпосадкової траєкторії. Проте вже наступного 19 серпня зв'язок було втрачено. Цьому передувала чергова корекція, під час якої сталася "нештатна ситуація".

Спроби відновити зв'язок не мали успіху, і "Луна-25" впала зі швидкістю 1,7 км/с. За попередніми даними, в 42-кілометровий кратер Понтекулан G в районі південно-східного лімбу видимої сторони південної півкулі Місяця.

Причини провалу

За деякими даними, розрахункові параметри "Луни-25" стали відрізнятися від номінальних ще до переходу на передпосадкову орбіту. Цілком імовірно, що якби перехід відклали, апарат можна було врятувати.

Російські ЗМІ з посиланням на ряд Telegram-каналів писали, що апарат нібито міг отримати імпульс на гальмування в півтора рази більше за розрахунковий, що й призвело до зіткнення з поверхнею.

За словами глави "Роскосмосу" Юрія Борисова, "Луна-25" впала, тому що вчасно не відключився двигун.

"Включилися двигуни, які повинні були скоригувати та вивести апарат на передпосадкову орбіту. На жаль, відключення двигуна сталося не штатно відповідно до циклограми, а за часовою відсічкою", - зазначив він.

В результаті замість необхідних 84 секунд двигун пропрацював 127, після чого апарат "перейшов на незамкнену місячну орбіту" і врізався у поверхню Місяця. Причини позаштатної роботи двигуна з'ясовуються.

Фото: у Росії ще з'ясовують причини падіння "Луни-25" (t.me/roscosmos_gk)

Ще однією причиною Борисов вважає нібито перерву практично у 50 років після запуску останньої радянської місії. У той же час, на його думку, незважаючи на провал, Росія "набула безцінного досвіду" перельоту до Місяця і виходу на навколомісячну орбіту.

Як зміниться розклад у космосі

Гонка за південний полюс Місяця стосується не лише досягнень у науці та посилення національного престижу, а й грошей. Очікується, що успіх місії "Чандраян-3" спричинить бурхливе зростання космічної галузі Індії, яка лише зароджується.

За ініціативою прем'єра Нарендри Моді, країна має намір відкрити цей сектор для іноземних інвестицій, оскільки за 10 років націлена на п'ятиразове збільшення своєї частки на ринку космічних запусків. І тепер індійський сектор отримає вигоду з репутації конкурентоспроможного інженера.

Для порівняння, NASA планує витратити близько 93 млрд доларів на місячну програму "Артеміда".

"У той момент, коли місія увінчається успіхом, вона підніме авторитет усіх, хто з нею пов'язаний. Коли весь світ спостерігає за нею, ніхто не розглядає ISRO (Індійську організацію космічних досліджень - ред.) як ізольовану", - наводить Reuters цитату Аджея Леле, консультанта Інституту оборонних досліджень та аналізу у Нью-Делі.

Незважаючи на те, що немає гарантій наявності необхідних ресурсів на південному полюсі Місяця, Індія зможе пожинати інші плоди. Тепер їй випала можливість закріпитися в космосі.

За словами колишнього співробітника Пентагону та старшого наукового співробітника Американської ради із зовнішньої політики Пітера Гарретсона, світ завжди сприймав Індію як слабку космічну державу, але зараз ставки зросли.

"Якщо Індія зможе досягти успіху там, де Росія зазнала невдачі, це просигналізує про нову ієрархію в космосі. Це буде сигналом про вихід нового гравця на світову арену... і змінить погляди на російські досягнення та технологічні ноу-хау", - цитує експерта Politico.

Важлива перевага - залучення до космічного ринку. У липні Індія стала 26-м підписантом програми "Артеміда", в рамках якого тісно співпрацюють космічні агенції та компанії по всьому світу. Але не з Росією.

"Роскомос" каже, що форсуватиме запуски "Луни-26" та "Луни-27", але експерти сумніваються у здатності фінансувати місії. Справа в тому, що бюджет на це скорочувався ще до повномасштабного вторгнення до України. А за умов, коли пріоритети Москви зав'язані на війні, подальші запуски на Місяць виглядають вкрай малоймовірними.

"Провал місії ("Луна-25", - ред.) може стати ударом по Володимиру Путіну, який використовував досягнення Росії в космосі як невід'ємну частину своєї влади. Це складова наративу Кремля про те, що Росія - велика нація, яку стримує колективний Захід, бо нібито заздрить та загрожує її можливостям", - пише The New York Times.