Вивчати свого ворога, знати про нього усе, розуміти його поведінку, відчувати його дихання, навіть серцебиття – тільки після цього ти будеш готовий нанести удар, бо ти будеш знати, куди і як. Саме тому я вивчаю ОРДЛО та росію. Прискіпливо розглядаю усі їх тріщинки, зморшки, прислухаюся до дихання та ударів пульсу. Бо це важливо, щоб зрозуміти наступні дії ворога, пише Олена Степова для "ІС", інформує UAINFO.org.

Ну, з росією усе ясно, скажете ви, а чому така прискіпливість до ОРДЛО, це ж Україна. Звісно, звісно Луганська та Донецька області – це Україна, були, є і будуть, але допоки там керують колаборанти, допоки там існує окупація, допоки там критичні більшість людей є мігрантами з росії та місцевими колаборантами запутінцями, допоки це ворожа територія, яка потребує звільнення, а це означає, що ми маємо вивчати усі настрої та соціальні уподобання.

Про своїх ворогів я можу говорити довго, натхненно, завзято, бо моя ненависть до них настільки відточена, що дозволяє мені холоднокровно роздивлятися їх у розтині.

Уся окупація та сама росія тримаються на ідеї так званої імперської величі та руського миру. Насправді, це імперство та руський мир, єдине ціле. Це такий собі коктейль з шовінізму, антисемітизму, расизму, анти людяності, страху та фобій, які настояні на тоталітаризму та релігійному фанатизмі. Це така собі отрута, яка вбиває навіть випаровуванням. Вбиває усе живе: людей, природу, землю. Бо найголовніше в усьому цьому руському мирі, це бажання вбити. Воно настільки концентроване, що вбиває самих росіян.

Й от здавалося б, у срср не було ні релігії, це ж був опіум для народу, не було шовінізму, бо ж було оголошено братерство, й до імперства було негативне ставлення, бо ж більшовики самі вбили царя, та й про руський мир, якось не згадували, більше про комунізм та щасливе майбутнє, а людей вбивали мільйонами.

Вбивали не тільки за політичними наказами чи наративами, вбивали просто через особисту ницість, заздрість, фобії.

Уся історія срср, це історія вбивств. Масових вбивств радянськими людьми радянських людей. Якщо дослідити усі їх скрепи, це наративи на вбивство та знищення усього живого.

На росії взагалі відсутні такі поняття, як жити заради життя. Там тільки розуміють вмерти за ради путіна чи сталіна, чи росії-матушкі.

Що цікаве, в жодній нації чи культурі відсутня така філософія, «после нас, хоть потоп». Тобто, жити так, щоб після тебе була пустиня, повне знищення. Якщо мається на увазі біблейський потоп.

Й ось саме так живуть росіяни. Введи у Гугл будь яке місто росії й фото з нього покажуть тобі, що розвиток спіралі цивілізації та життя трошки пройшовся по великим містам, але забув за деревні, посьолки та усе, що за МКаДом.

Знаєте, що найцікавіше в отому розрекламованому руському мирі, в якому мріяло жити критична більшість населення ОРДЛО, що усюди, де росія, там знищується життя. В усіх його формах, навіть у формах життя самої росії.

Влада росії шукає будь який вихід на постачальників їжі, зброї, техніки та інших товарів, які трошки зникли з росії, бо ж «полезниє санкції».

Вразливість росії робить з неї фріка, який сам себе посадив на кіл й сам совається на тому колі, щоб або глибше, або злізти, він ще не зрозумів. Вразливість росії, це тепер товар, який охоче купляють. Як там у путіна? Нравиться, не нравиться, терпи!

Так ось, росія продає сама себе, разом з людьми, землями, корисними й не корисними копалинами. Це тепер ресурс, доступний, дешевий й смішний, бо ж дурний у своєму бажанні самознищення.

Я вже писала про те, що незважаючи на війну та санкції росія є, була та залишається найбільшою країною, яка приймає у себе хімічні та ядерні відходи інших країн для захоронення.

Тобто усі країни за для безпеки хочуть позбавитися хімічних та ядерних відходів, а росія їх приймає, бо що тої землі, коли її багато, та що тих людей, баби ще наплодять.

Зараз, коли росії конче потрібно, щоб хтось з нею товаришував та вів бізнес, вона готова прийняти усіх у всіх позах. Й приймає. А що, території багато, баби нарожають, а після руських, хоч потоп!

Влада росії запропонувала –тобто сама проявила ініціативу- провести захоронення на території Сибіру гігатонни вуглекислого газу. Це буде мати колосальні наслідки для екології та безпеки людей, але ж ми пам’ятаємо – після руських, хоч потоп.

кремль веде перемовини та закликає країнам Азії поховати на комерційній основі кілька гігатон вуглекислого газу на своїй території. Потенційний обсяг таких сховищ СО2 становитиме не менше 4,6 гігатонни.

Влада планує використовувати під сховища вироблені печери нафтогазових та соляних родовищ, де, за оцінками «Роснафти», можна поховати 1,7 трильйона тонн вуглекислого газу.

На сьогодні вже на росію припадає 30% потенційних сховищ СО2, сукупний обсяг яких у світі оцінюється у 4 трильйони тонн. Але, щоб утримати біля себе Китай «роснедра» запропонували використати для цього Західний Сибір, де багато виснажених і вироблених покладів.

Доставляти вуглекислий газ, запевняють партнерів на росії, можна доставляти трубопроводами, але найперше — перевезення танкерами. Тобто небезпека чекає на увесь світ, ми ж пам’ятаємо як плавають їх кораблі, танкери, яку мають якість, на прикладі вічно коптящого небо «адмірала кузнецова», пекла йому морського.

Я проаналізувала цю тему, то, як на мене, про це вже треба кричати на усіх міжнародних трибунах. От давайте подумаємо разом. Як відомо, від славногорезвісної Гретти, вуглекислий газ є проблемою, яка полягає у його впливі на клімат.

Зберігання на росії величезних обсягів вуглекислого газу означатиме:

1. Ну, звісно ж, що за захоронення чи зберігання такого обсягу газу росія буде вимагати преференції у поставках необхідного їй, у тому числі зброї, купляти лояльність, саджати країни на цю голку.

2. Танкери, які будуть перевозити той газ, будуть використовуватися, як шантаж – не трогайте мы все взорвем. Дайте нам коридор морской, сухопутный.

3. У разі витоку або непередбачених подій значна кількість газу звісно ж потрапить в атмосферу. То росія це буде використовувати, як шантаж. Або, як бомбу, яку може підірвати, щоб звинуватити будь яку країну. Звісно ж, це згубить кілька тисяч росіян, але ж баби нарожають, а забруднене повітря, чи земля, так після руських – хоч потоп.

Зберігання таких величезних обсягів газу буде пов’язане з ризиками для здоров’я та безпеки людей, тварин та екосистеми росії загалом, бо ж витоки, вибухи або інші проблеми в процесі зберігання становитимуть серйозну загрозу, але ось саме це для росії добре. Чим більше росіян помре, тим краще, тим сильніше шантаж країн.

От мене лякає той факт, що акцент робиться саме на зберіганні вуглекислого газу, а е не на його переробці чи застосування для виробництва альтернативної енергії.

Ну, по-перше, на росії відсутні такі технології. Вона може лише зберігати, а не переробляти. А по друге, мене ось лякає, що цю тему не відслідковують, бо вона відсутня в інформаційному просторі, а на росії її педалюють скажено. Чи не для шантажу? Чи не готує росія нову «бомбу», щоб занапастити світ?

Для прикладу можна погуглити усі ядерні та хімічні катастрофи, які були створені у срср, як «експеримент», де було згублено тисячі людей, а наслідки просто були приховані.

З одного боку тай й хочеться написати, щоб звозили усю світову отруту на росію, най конають. Але… ми ж пам’ятаємо, що завтра соловьевтв може написати, що це натовська ракета поцілила у сховище, тому усі помруть через НАТО. Ми ж бачимо, як пропаганда використовує будь яку смерть росіян чи мешканців ОРДЛО для залякування світу та викривлення історії війни та окупації. Ото ж бо.

На росію має бути накладено додаткові санкції, які заборонять країнам використовувати росію, як територію для захоронення будь яких відходів. Це й мінус надходжень валюти, й ось, хоча б вуглекислу «бомбу» не створять. Досить того, що більшу частину нових надходжень хімічних та ядерних відходів росія везе в ОРДЛО. Бо ж там «пустоты в закрытых шахтах», то саме Донбас під загрозою, бо все більше шахт росія там закриває, то все більше в неї з’являється можливості використовувати під сховища вироблені шахти та печери соляних родовищ. Пам’ятайте, росії байдуже кого вбивати.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube