Перспективи людства щодо заснування колонії на Марсі у найближчий час значно більш песимістичні, ніж намагаються переконати такі фанати такого кроку, як, зокрема, Ілон Маск. Проблема не лише у побудові ракети, яка зможе безпечно доставити перших колоністів на далеку планету.

Про це написали дослідники Келлі та Зак Вайнерсміт у своїй книзі "Місто на Марсі: Чи можемо ми заселити космос, чи повинні ми заселяти космос і чи справді ми все це продумали?" Автори не є науковцями в прямому сенсі слова, але вони дослідили роботи інших вчених щодо міжпланетних подорожей і вказали на проблеми, які залишаються за кадром великої піар-кампанії з переселення на Марс, передає OBOZ.UA, інформує UAINFO.org. 

"Після кількох років дослідження космічних поселень ми почали потайки називати себе "космічними виродками", бо виявили, що ми більш песимістичні, ніж майже всі, хто займається космічними поселеннями. Ми не завжди були такими. Дані змусили нас це зробити", – зізналися автори книги.

Працюючи над книгою, Вайнерсміти почали розглядати відправку людей на Марс як виклик, який "не буде вирішений просто амбітними фантазіями або гігантськими ракетами". Вони визнають, що зрештою люди стануть міжпланетним видом, але "дискурс потребує більше реалізму".

Вони виявили, що існують виклики, які надто мало обговорюються: такі речі, як медицина, репродукція, право, екологія, економіка, соціологія і війна.

Зокрема, люди мають надто мало інформації про те, як космічна радіація впливає на людський організм, оскільки є лише невелика кількість астронавтів, які жили на Міжнародній космічній станції впродовж тривалого часу.

Однак навіть ці астронавти не стикалися з такою кількістю радіації, яка могла б спіткати мандрівників на шляху до Марсу. А тим часом необхідність контролювати вплив радіації є "одним з головних факторів, який визначатиме дизайн людського житла за межами планети".

Вони також зауважують, що не варто романтизувати життя на Марсі, зображаючи людей, які споглядатимуть марсіанське небо через прозорі куполи своїх будинків. Хоча такий дизайн часто можна побачити у різноманітних презентаціях, він має мало спільного з реальністю. Такі скляні куполи не надаватимуть жодного захисту від сильного сонячного проміння, а також космічної радіації.

Більш ймовірно, що житло поселенців знаходитиметься під землею або, щонайменше, буде оточене скелями для захисту від радіації.

Ще одне питання – підтримка і збільшення популяції марсіанської колонії. Для цього потрібно мати дані про те, як проходить вагітність в умовах космічної невагомості чи відмінної від земної сили тяжіння на Марсі. Також потрібно продумати, як захистити вагітну та плід від потужної радіації.

Ні перше, ні друге питання, як уже писав OBOZ.UA, ґрунтовно не досліджувалося. Наразі існують лише дані щодо мишей.

Існує й питання туги за домом. Астронавти, які перебували на МКС розповідали, що у тиші космосу їм дуже бракувало звуків земної природи. Тож життя на Марсі без птахів чи дощу, з обмеженою кількістю сонячного світла та пиловими бурями, які ще більше затьмарюватимуть Сонце, може бути нестерпним для душі.

Незрозуміло також наразі, як працюватиме закон на Марсі і хто матиме право визнавати ту чи іншу територію червоної планети такою, що належатиме комусь конкретно.

Вайнерсміти переконані, що попри спроби подати життя на Марсі, як цікаве і веселе, "Земля зі зміною клімату, ядерною війною, зомбі та перевертнями – все одно набагато краще місце, ніж Марс".

При цьому автори вважають себе не "бар'єрами на шляху до прогресу", а "охоронцями", які не менше за інших хочуть, щоб люди полетіли на Марс.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube