Поставити обмін військовополоненими на паузу вигідно одній із груп наближених до Володимира Путіна, як вигідно і використовувати для цього катастрофу Іл-76, вважає політичний оглядач Іван Преображенський. (Фото:DR) 

Політолог Іван Преображенський прокоментував найбільш резонансну подію тижня і виклав свою версію події, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.ua.

Катастрофа військово-транспортного літака Іл-76 у Бєлгородській області РФ 24 січня, на якому, за заявами країни-агресора, летіли й загинули 65 українських військовополонених, що прямували на обмін, стала найбільш резонансною подією останніх днів.

У Міноборони України поки не можуть підтвердити причетність до падіння Іл-76, а також інформацію про те, що на його борту дійсно були українці.

NV звернувся до російського політолога Івана Преображенського, який живе в Чехії, з пропозицією пояснити, як він бачить те, що сталося. 

— В історії з катастрофою Іл-76 українські структури, які займалися обміном полоненими, стверджують, що не отримували інформації про те, що доставка полонених можлива повітряним шляхом. Якщо це провокація з російського боку, то яка її мета і кому вона вигідна?

— Вигідна певній групі людей у керівництві Росії, включно з, ймовірно, самим Володимиром Путіним. Це ті, хто не хочуть жодних переговорів, не хочуть жодних пом’якшень мілітарної політики Росії, не хочуть жодних обмінів військовополоненими. Вони осідлали військову економіку, так чи інакше заробляють на ній або гроші, або вплив, звання тощо. Або, як особисто Володимир Путін і деякі люди в його оточенні, одержимі надідеєю знищення України. Усі вони дуже бояться, що їх посадять за стіл переговорів повноцінно, змусять зупинитися на тому, що вже вони зуміли захопити.

 — Чому припинення обмінів для них питання принципове?

— Обміни — це єдина схема двосторонньої взаємодії, що залишилася, з якої можуть вирости повноцінні переговори. Є команди переговірників, які займаються обмінами, є впливові міжнародні посередники в цьому питанні, починаючи з Папи Римського і закінчуючи Катаром, і вони періодично заявляють, що хотіли б виступити посередниками і на мирних переговорах. Є російський бізнес в особі умовного Романа Абрамовича, який хоче, щоб ці переговори почалися. І, мабуть, є якісь люди в керівництві Росії, які публічно про це не говорять, але намагаються цьому переговорному процесу теж сприяти.

І хоча збоку бачиться, що Росії обмежені переговори і перемир’я могли б бути навіть вигідні, з військового погляду, але очевидно, що для Путіна і близької йому за духом групи радикальних силовиків, ця картина виглядає інакше. Вони побоюються, що їх втягнуть у ці переговори і незрозуміло куди ці переговори заведуть, що вони втратять у переговорах ініціативу, вона перейде до рук умовного блоку прихильників припинення війни, до рук тих людей, які з жахом на засіданні Ради Безпеки 21 лютого 22-го року, слухали Путіна, розуміючи, що війна неминуча, але явно не висловлювали з цього приводу ніякої особливої радості.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube