Вчені NASA виявили на Марсі газ, що виробляється живими істотами на Землі. Це змусило дослідників замислитись, що може ховатися на Червоній планеті.

Постійний потік метану з кратера Гейла знайшов марсохід Curiosity. Газ з'являється у різний час доби, а його рівень коливається в залежності від сезону, іноді в 40 разів перевищуючи стандартні показники – пише видання Daily Mail, передає OBOZ.UA, інформує UAINFO.org.

Хоча NASA ще не знайшло життя на Марсі, вчені вважають, що джерело метану – глибоко під землею. Команда припускає, що газ може розташовуватись під затверділою сіллю і просочуватися назовні лише тоді, коли температура на Марсі підвищується – або коли Curiosity проїжджає над корою і розтріскує її.

На Землі ця проста молекула, що складається з одного атома вуглецю і чотирьох атомів водню, зазвичай є ознакою життя: це газ, що виділяється тваринами під час перетравлення їжі.

Curiosity блукає поверхнею Марса з 2012 року. Вчені говорять, що постійний потік метану з кратера – найбільш дивовижна річ, яку з того часу бачив марсохід NASA. Це єдине подібне місце на планеті, де Curiosity виявив газ. Але ніхто не помітив на Марсі корів чи людей, які щойно з'їли велику порцію капусти, нагадує видання.

У лабораторних експериментах, що імітують умови марсіанського ґрунту, вчені змоделювали наступну ймовірну ситуацію.

Протягом тривалого часу з-під кам'янистої, запиленої поверхні планети виділяються солі – речовина, відома під назвою "реголіт". Ці солі називаються перхлоратами, і їх багато на Марсі.

Перхлорати, які є токсичними, містяться в льоді під поверхнею планети. Якщо атмосфери надто мало, цей лід поступово випаровується. І коли ця солона пара фільтрується крізь реголіт, вона залишає частинку себе.

Коли в реголіті накопичується достатня кількість цих солей, вони утворюють своєрідну оболонку – як висохлий пісок, що перетворився на крихку кірка чи шматок кавової гущі після випитого еспресо.

"На Марсі такий процес може відбуватися природним чином протягом тривалого періоду часу в неглибоких районах вічної мерзлоти, і, можливо, у верхньому шарі може накопичитися достатньо солі, щоб утворилося ущільнення", – пишуть вчені в новому дослідженні, опублікованому в журналі JGR Planets.

Одночасно з тим, як солона пара піднімається вгору, з'являється і метан. Його джерело – досі загадка. Він може походити від якихось живих істот або ж від геологічних процесів під поверхнею планети, досі невидимих для вчених.

Звідки б вона не надходила, вона опиняється в пастці під цією соляною кіркою.

Прокачуючи різні концентрації перхлоратів через змодельований реголіт Марса, вчені виявили, що для формування цієї непроникної кірки достатньо від трьох до 13 днів. Для створення твердої соляної кірки також потрібна була 5 чи 10-відсоткова концентрація перхлорату.

Вчені закачували під кору газ неон, як замінник метану, підтверджуючи, що шар достатньо міцний, щоб утримувати газ під собою. Але потім, коли температура планети підвищується в певний час доби або в певні сезони, ця кора розривається, випускаючи метан назовні. І саме тоді метан може опинитись у повітрі.

Однак не лише температура може спричинити розтріскування кори.

Кора, ймовірно, має товщину близько двох сантиметрів. І Curiosity досить важкий, щоб пробити її, пишуть представники наукової спільноти.

"Щоб перевірити цю гіпотезу, було б корисно провести вимірювання метану, коли марсохід тільки-но прибуде на місце з великою кількістю елементів з високим вмістом солі (наприклад, соляних жил). Іншим тестом буде спроба вдихнути марсіанське повітря під час буріння поверхні, багатої на сіль", – стверджують вони.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube