Якось, кілька років назад, до мене зайшла відвідувачка. Я привітався з нею українською. У відповідь почув:

-Гаваріте со мной па русскі. Я с Ніколаєва, с Ніколаєвского глинозьомного.

- А що? - запитав я. – Миколаїв став російським містом і закони України в ньому не діють?

- Та нєт, просто нас русскіє купілі.

- А якщо вас завтра куплять китайці, мені вже починати вивчати китайську мову? – запитав я.

Жіночка не знайшлася, що на це відповісти, розгублено закліпавши очима.

Власне кажучи, згадав цю історію, прочитавши новини про начебто всеукраїнську акцію ПР «Мы хотим говорить на родном языке» в рамках пропагування сумновідомого закону Колєсніченка – Ківалова. «Начебто» тому, що ця акція не всеукраїнська, а антиукраїнська. І викликає питання: «А хто «купіл» Партію регіонів?»

Звичайно, декого така постановка питання здивує, мовляв, ПР (розшифровується як Партія регіону (донецького)) турбується про людей різних національностей, даючи їм свободу вибору. Та чи так це насправді? Перш за все, слово «турбота» по відношенню до регіоналів вже звучить смішно, оскільки вони завжди турбуються лише про власні кишені. Та й «родной язик» для регіоналів означає винятково російську мову і ніяку іншу. Якщо хтось із громадян України інших національностей вважає, що під шумок отримає якийсь зиск, він щонайменше наївний. Законопроект спеціально виписаний таким чином, щоб на всій території надати перевагу лише російській мові і ніякій іншій. Причому перевагу навіть перед державною українською. Як ще трактувати положення проекту закону, згідно з яким, якщо якоюсь мовою говорить хоча б 10 % населення, то ця мова може вживатися замість державної? Вдумайтесь, не поряд з державною, а замість. «Може» вживається лише для того, щоб іншим мовам за винятком російської у такому праві відмовити.

Мовляв, може не означає, що має вживатися. По-друге, в Україні порушуються в першу чергу мовні права українців, а не етнічних росіян. Спробуйте купити загальнонаціональну україномовну газету в Донецьку або Запоріжжі. Повірте, я пробував. Задача не може бути вирішена в принципі. В той же час росіянин без проблем купить російськомовну газету в будь-якій точці України. Може спробуєте порозмовляти українською в міліції Донецька? Сумніваюся, що начебто українська міліція піде Вам назустріч. Чи спробуйте віддати свою дитину в україномовну школу в Криму. Якщо таку, звичайно, знайдете. Або ввімкніть будь-який «український» телеканал, наприклад, перший національний. Якою мовою з Вами заговорить Арфуш? Якщо українською, то будьте певні, що у Вас галюцинації. Ця людина всупереч законодавству української не знає. Втім, як і дуже багато інших високопосадовців з прем’єр-міністром на чолі.

В Одесі і області губернатор від ПР на сотнях бігбордів рекламує «добрі» справи від себе самого. В порушення закону чомусь винятково російською мовою, ігноруючи факт, що в Одесі більше 80 % населення – етнічні українці. Чи, можливо, «добрі» справи лише для росіян? Продовжувати? Думаю, що і цього досить. Так що і кого захищає Партія регіонів? І саме цікаве – хто все-таки «купіл» Партію регіонів, що вона всупереч здоровому глузду, розколюючи країну, до речі, не лише за мовною ознакою, захищає ці «щось» і «когось» на шкоду інтересам держави, владу в якій вона захопила? Саме захопила, а не отримала в результаті виборів законним шляхом. оскільки навряд чи можна вважати законним скупівлю «тушок».

На щастя, ця донецька окупація владних коридорів тимчасова. Інакше українцям в Україні взагалі не залишиться місця, адже в рамках «русского міра» ніяких українців не може бути за визначенням.

Анатолій КОЦЮБА