Даніелла Санторо та її чоловік Аарон Лоренц займалися прибиранням заднього двору свого будинку в Новому Орлеані, коли натрапили на щось незвичайне. Під шарами землі та густими лозами вони виявили мармурову плиту з латинським написом.

Як антрополог, доктор Санторо припустила, що це могло бути надгробним каменем, хоча англійських слів на ньому не було. Її здогад виявився правильним: плита справді була надгробком, але не для когось, похованого в їхньому дворі. Насправді це був майже 2000-річний пам’ятник римському моряку та солдату, на ім'я Секст Конгеній Верус, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.

Знахідка викликала справжню історичну загадку, яка простяглася крізь століття та континенти. Після того як доктор Санторо надіслала фотографію плити професорці класичних студій Тулейнського університету Сюзан Луснії, та одразу ж її ідентифікувала.

Побачивши зображення, вона відчула, як по спині пробігли мурашки. Їй було зрозуміло, що це давньоримський напис, хоча сам факт його появи в Новому Орлеані здавався неймовірним.

Читайте також: Пролежали під водою майже 1800 років: у Франції дайвери знайшли 847 римських монет

Використовуючи ключові слова з напису, професорка Луснія встановила, що плита має поховальне призначення і належить до групи надгробків, знайдених у 1860-х роках на стародавньому римському кладовищі в Чивітавекк'ї, Італія. Напис починається словами: «Духам померлих для Секста Конгенія Веруса». Згідно з перекладом, він служив у війську 22 роки і помер у віці 42 років. Пам’ятник був встановлений його спадкоємцями.

У 1910 році плита перебувала в муніципальній бібліотеці, а її текст був зафіксований у «Corpus Inscriptionum Latinarum» — основному джерелі латинських написів. У 1918 році її зареєстрували в новому музеї Museo Civico в Чивітавекк'ї, але той був майже повністю знищений під час бомбардувань союзників у Другій світовій війні. Після цього камінь зник із поля зору — аж до весни цього року, коли його випадково знайшли в Новому Орлеані.

На момент встановлення надгробка Чивітавекк'я називалася Центумцелли і була імперським портом. Сьогодні це популярний круїзний термінал. Лара Анніболетті, директорка Національного археологічного музею Чивітавекк'ї, підтвердила, що напис був уперше знайдений у 1864 році в некрополі класіаріїв — римських моряків, які часто набиралися з далеких куточків імперії. Вона зазначила, що музей планує нову виставку, яка покаже повсякденне життя двотисячолітньої давнини, і висловила сподівання, що завдяки співпраці ФБР та італійських карабінерів пам’ятник із Нового Орлеана буде повернуто до музею.

Читайте також: У пустелі ОАЕ знайшли срібні монети часів Олександра Македонського

ФБР не надало коментарів через урядове закриття. Тим часом Центр охорони спадщини Нового Орлеана повідомив, що жінка звернулася до них і заявила, що саме вона розмістила плиту у дворі 21 рік тому. Вона успадкувала її від своїх бабусі й дідуся, які зберігали камінь у вітрині. Її дід, за словами центру, був солдатом, що служив в Італії під час Другої світової війни, хоча невідомо, як саме він отримав надгробок.

Антрополог Д. Раян Ґрей з Університету Нового Орлеана, який також допомагав у дослідженні, зазначив, що хоча йому часто надходять запити щодо дивних предметів, знайдених у дворах, цього разу він одразу зрозумів, що це щось особливе. За стилем напису та типом каменю було очевидно, що це не типовий надгробок із Нового Орлеана. На його думку, ця знахідка відкриває вікно в історію післявоєнних сувенірів, і, можливо, спонукатиме інших переглянути сімейні колекції.

Професорка Луснія наголосила, що для римлян поховальний напис мав велике значення, адже зберігав ім'я людини в пам’яті суспільства. У римському світі пам’ять — це спосіб існування після смерті. І в цьому спадкоємці Секста Конгенія Веруса досягли успіху, можливо, навіть більшого, ніж могли собі уявити.