Він пройшов шлях від головного сценариста команди «Резус-Фактор» і засновника міжнародного фестивалю «Чорне море» до членства у PEN America, Гільдії сценаристів Америки (WGA) та North American Writers' Association (NAWA). Сьогодні Олександр Горбатий живе в США, де консультує великі бренди як креативний стратег і видає книги про природу гумору. Ми зустрілися, щоб обговорити, як його методика «Семіотична комедія» допомагає долати культурні бар’єри та чому інтелектуальний гумор сьогодні став життєвою необхідністю.

Про архітектуру сміху

— Олександре, ви нещодавно випустили книгу, де аналізуєте гумор через призму семіотики. Вона вже отримала міжнародне визнання, зокрема премію «Янтарний самородок» від Академії розвитку літератури і мистецтва. Навіщо перетворювати жарт на таку складну систему знаків?

— Знаєте, коли ми бачимо красиву будівлю, то насолоджуємося її виглядом і не думаємо про креслення фундаменту. Але без цих креслень вона б просто не стояла. Так само і з гумором. У світі, де змішані культури, мови та контексти, не можна просто сподіватися на натхнення. Щоб вас зрозуміли одночасно в Україні та Каліфорнії, важливо знати, які коди ви закладаєте в історію. Моя книга «Семіотична комедія» стала спробою дати авторам інструментарій, щоб комедія перестала бути випадковістю і перетворилася на професійну комунікацію.

— Ви входите до Writers Guild of America. Це середовище, де сценарій вважають жорстким ремеслом. Чому ми часто бачимо успішні проєкти, які не чіпляють серце попри дотримання всіх правил?

— Бо правила — це лише скелет. Потрібна ще гуманітарна логіка. Гумор має бути людяним. Коли я пишу для Юрія Великого чи працюю над відеокліпами Влада Ульянича, я шукаю точку, де особистий досвід глядача перетинається з нашим сюжетом. Справжня майстерність проявляється тоді, коли за складною структурою глядач бачить самого себе.

Творчість як міст між культурами

— Ви багато років працювали з молодими талантами в міжнародному комедійному фестивалі «Чорне Море», а зараз консультуєте американську компанію AG MOTORS. Як досвід фестивального гумору допомагає в корпоративному сторітелінгу США?

— Принцип скрізь один: люди хочуть відчувати зв’язок. У США я відповідаю за емоційний маркетинг. В автобізнесі, як і в комедії, виграє той, хто викликає довіру. Гумор виявляється найкоротшим шляхом до цієї довіри. Він допомагає адаптуватися, знімає бар'єри між іммігрантом і місцевим мешканцем або між брендом і покупцем. Це така собі мова-перекладач, яка допомагає людям з різним бекграундом відчути себе в одному контексті.

— Ваші зусилля у цьому напрямку помітили навіть на державному рівні у США: ви отримали почесні грамоти та сертифікати визнання від Сенату та Асамблеї штату Нью-Йорк. Крім того, ви удостоєні премії Worldwide Cultural Diplomacy Award. Як такий офіційний статус впливає на вашу роботу?

— Це передусім велика відповідальність. Коли сенатори чи члени Асамблеї відзначають твій внесок у життя громади, ти розумієш, що мистецтво справді має соціальну вагу. Для мене найважливішим є титул амбасадора культурної дипломатії. Це саме те, чим я займаюся щодня: намагаюся через сміх пояснити одну культуру іншій. Статус дає платформу, щоб твій голос звучав голосніше, коли ти говориш про важливі речі.

Місія: почути один одного

— В Україні вас також не забувають: ви отримали звання «Почесний діяч культури» та «Орден Честі» у межах програми «Великі Українці». Якщо відкинути всі ці регалії, яка головна мета вашої роботи сьогодні?

— Дати людям можливість почути один одного. Ми живемо в епоху, де інформації багато, а розуміння мало. Гумор — це простір, де не потрібні словники. Коли дві людини з різних кінців світу сміються над однією ситуацією, між ними зникає прірва. Створення таких місточків і є моєю місією. У посмішці справді немає акценту. Це, мабуть, найпотужніша зброя для об'єднання світу, яку ми маємо.

— Ви згадали про «місточки» між людьми. Що плануєте робити далі?

— Продовжуватиму свою справу. Книга «Семіотична комедія» вже почала жити своїм життям, і я бачу, що професіоналам цей підхід цікавий. Світу зараз дуже потрібен розумний контент, який не просто розважає, а змушує думати. Тому я й надалі працюватиму на стику творчості та аналітики. Коли ми розуміємо, що саме нас об’єднує, ми стаємо сильнішими.

— Що б ви порадили молодим авторам?

— Не бійтеся бути складнішими. Глядач набагато розумніший, ніж здається. Шукайте свій стиль, будьте щирими та завжди поважайте свою аудиторію. Якщо ви робите щось із бажанням бути почутим — успіх обов’язково прийде. А нагороди — це лише приємне підтвердження того, що ви на правильному шляху.

Автор: Тарас Демків