Марсохід NASA Curiosity продовжує підкидати вченим головоломки, які дедалі важче пояснити звичайною геологією.

Згідно з новим дослідженням, суто небіологічні джерела просто неспроможні виправдати ту концентрацію органічних сполук, яку Ровер виявив у давніх породах Червоної планети, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.

Все почалося навесні 2025 року, коли бортова хімічна лабораторія зафіксувала у зразках глинистого пісковика сліди декану, ундекану та додекану. На сьогодні це найскладніші органічні структури, коли-небудь знайдені на Марсі. Фахівці припускають: ці сполуки є фрагментами жирних кислот, що мільярди років зберігалися в замерзлих відкладах кратера Ґейл. На Землі такі речовини є безумовною «візитівкою» життя, хоча теоретично їх можуть генерувати й суто фізико-хімічні процеси.

Оскільки прямих доказів бракувало, дослідники застосували метод «від супротивного», перевіривши всі можливі небіологічні сценарії: від космічного пилу до реакцій у надрах. Результат виявився приголомшливим: жоден із цих шляхів не дає потрібної щільності матеріалу. Команда буквально «відмотала» час на 80 мільйонів років — саме стільки, за розрахунками, знайдена порода перебувала під нищівним впливом космічної радіації.

«Оскільки небіологічні джерела не можуть повністю пояснити таку велику кількість органіки, цілком розумно висунути гіпотезу, що її сформували живі організми», — резюмують автори роботи.

Виявилося, що початкові запаси матеріалу мали бути колосальними, аби після мільйонів років «просмажування» радіацією Curiosity зміг зафіксувати їх сьогодні. Падіння метеоритів чи виверження вулканів просто не впоралися б із таким масштабом «замовлення». Втім, наукова спільнота зберігає обережність, наголошуючи, що це все ще вагома гіпотеза, а не остаточний доказ існування марсіанської біосфери.