Результати десятирічного спостереження, опубліковані в авторитетному науковому журналі JAMA, свідчать про те, що антибактеріальна терапія є ефективною та безпечною альтернативою хірургічному втручанню при лікуванні апендициту.

Згідно з новими даними, понад половина пацієнтів, які отримали курс антибіотиків замість операції, не стикалися з рецидивом захворювання протягом наступних десяти років, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.

Дослідження під назвою Appendicitis Acuta стартувало у Фінляндії ще у 2009 році за участю 530 дорослих пацієнтів із неускладненою формою хвороби (коли орган запалений, але не розірваний). Науковці порівнювали результати традиційної апендектомії та медикаментозного лікування. Через десятиліття з’ясувалося, що лише близько 40% осіб із групи, яка приймала антибіотики, зрештою потребували операції. Більшість із них (70 пацієнтів) перенесли втручання в перший же рік, тоді як у період від шести до десяти років після лікування до хірургів звернулися лише 12 осіб.

Пауліна Салмінен, провідна дослідниця та хірург Університетської лікарні Турку, наголошує, що операція більше не повинна вважатися єдиним правильним рішенням. За її словами, від 60% до 70% випадків гострого апендициту мають неускладнену форму, що робить таких пацієнтів ідеальними кандидатами для терапії без скальпеля. Це не лише дозволяє уникнути хірургічних ризиків та післяопераційних болів, а й суттєво заощаджує ресурси лікарень, скорочуючи час перебування на лікарняному.

Американське дослідження CODA, проведене в Сіетлі, підтверджує ці висновки. Його результати стали основою для оновлення медичних протоколів, представлених у січні 2026 року. Нові рекомендації пропонують лікарям використовувати метод спільного прийняття рішень, залучаючи пацієнта до вибору між антибіотиками та операцією на основі його особистих пріоритетів.

Наразі Салмінен робить наступний крок у дослідженнях, вивчаючи можливість одужання без використання антибіотиків, порівнюючи їхню дію з плацебо. Вчені переконані: медицина має відійти від принципу «ми завжди так робили» на користь більш гнучких та індивідуальних підходів, що базуються на довготривалих доказах безпеки.