Є архітектори, які проєктують будівлі. А є ті, хто проєктує логіку життя: як простір працює з людиною, як будинок зчитується з вулиці, як квартал стає середовищем, а не набором об’ємів. Уляна Гречка — архітекторка з понад п’ятирічним досвідом, яка вибудувала кар’єру між Україною та Сполученими Штатами: від модульного житла у Львові — до міських концепцій, багатоповерхових житлових будинків поблизу Детройта та сучасних садибних проєктів у Каліфорнії.

Її професійна мова — рідкісна комбінація структури і ліричності. Вона мислить точністю креслень — і водночас відчуває поезію простору. Це відчуття не випадкове: художня школа, роки практики рисунка й композиції та десятки перемог у всеукраїнських художніх конкурсах сформували той рівень візуальної культури, який неможливо надолужити кількома курсами. Коли колеги бачать її картини, вони часто зчитують головне: підхід Уляни ширший, ніж технічна функція — він про образ, контекст і ідентичність.

Уляна Гречка — архітекторка, архітектурна дизайнерка в Spacial AI, засновниця Hrechka Design Studio, членкиня міжнародних асоціацій “International Creative and Art Association (ICAA)” та “American Institute of Architects (AIA)”.

Ми розпочинаємо розмову з Уляною Гречкою онлайн: вона зараз за океаном, у США, але попри щільний робочий графік знайшла час, щоб поділитися своєю історією та професійними спостереженнями. Її шлях — від української архітектурної школи до проєктів американського ринку — звучить особливо переконливо саме зараз, коли українські фахівці дедалі частіше підтверджують свій рівень у міжнародному середовищі. 

Наукова витримка, що почалася ще до університету

— Ваш дослідницький бекграунд почався ще в середній школі. Як це вплинуло на професійне мислення?
— Мій науковий шлях справді почався зі шкільних років — через Малу академію наук України. Я писала дослідницькі роботи, готувала презентації, проходила захисти й виступала у столиці. Для підлітка це серйозна школа: дисципліна, відповідальність за зміст, публічний виступ і питання з аудиторії. Це дуже загартовує — і формує звичку не боятися масштабу, а працювати з ним. Далі цей досвід став для мене опорою загалом: у навчанні, у професії й у будь-яких ситуаціях, де потрібно переконливо пояснити рішення та тримати аргументацію.

Цей ранній досвід став основою для подальшої академічної траєкторії. Уляна здобула ступінь магістра за напрямом «Архітектура та містобудування» з відзнакою і продовжила наукову роботу вже в професійній площині. Її інтереси розвивалися від тем ідентичності в архітектурі до технологічних напрямів — AR/VR, BIM, параметричні методи й оптимізаційні підходи.

— Чому ви продовжуєте писати наукові статті й зараз?
— Бо це частина мене. Наука вчить мислити методологією: перевіряти рішення, будувати логіку, не спиратися лише на інтуїцію. В архітектурі це важливо, бо ми працюємо із середовищем, людьми й наслідками наших рішень.

Серед її публікацій — дослідження про інтеграцію AR/VR у архітектурне проєктування та верифікацію просторових рішень (опубліковане в американському науковому журналі “The American Journal of Interdisciplinary Innovations and Research”), робота про parametric design і BIM для адаптивних швидкорозгортних систем із мультикритеріальною оптимізацією, опубліковане у збирніку наукових праць “Теорія та Практика Дизайну”, а також праці про ідентичність в архітектурі. Її ранні гуманітарні дослідження — про нонконформізм у літературі та аналіз образів і кодів — стали тренуванням роботи зі смислами, які згодом природно проявилися в архітектурному мисленні.

Українська архітектурна школа: фундамент, який працює

— У чому, на вашу думку, сила української архітектурної освіти?
— У глибині й дисципліні. Вона формує системне мислення: ти вчишся тримати простір, логіку плану, фасад, композицію і середовище. Для мене дуже важливою опорою стала Львівська політехніка — один із найпрестижніших технічних університетів України, який добре знають і за межами країни. Університет є найстарішим технічним закладом вищої освіти України та Східної Європи, заснованим у 1816 році.

— Як це проявилось у вашому старті?
— Я відчула це, коли формувала своє перше портфоліо: частина робіт була навчальною, але роботодавці сприймали їх як високий рівень саме через мислення і подачу. В українській школі тебе вчать не “зробити красиво”, а довести рішення до стану, де воно має структуру, аргументацію і переконливу презентацію — і це дуже добре переноситься на міжнародні стандарти.

Професійне визнання: конкурси, відповідальність, довіра

Кар’єрна траєкторія Уляни має кілька точок, які показують не лише участь, а рівень відповідальності й довіри.

Перший великий професійний досвід — робота в складі команди Guess Line Architects, яка посіла третє місце у всеукраїнському закритому конкурсі на проєкт нового корпусу Вищого антикорупційного суду в Києві.

Уляна внесла великий вклад у цей результат: працювала над розвитком концепції, архітектурним моделюванням і уточненням проєктних рішень. Це був високий рівень задачі й дуже вимогливий професійний процес. Далі — коротко й по суті: лауреатство студентського архітектурного конкурсу (ескізна пропозиція для корпусів Волинської Православної Богословської Академії) як ранній маркер концептуального мислення.

Окрема вершина — перемога у всеукраїнському щорічному конкурсі “Інтер’єр року” з проєктом модульного житла для внутрішньо переміщених осіб у Львові. Проєкт відзначили за створення архітектурного рішення, яке поєднує гідність, людяність та інноваційний підхід до житла в умовах обмежених ресурсів. Згодом Уляну запросили до складу журі “Інтер’єр року 2025” — як експертку, чия оцінка має вагу.

Також вона є членкинею International Creative and Art Association (ICAA) та авторкою навчального посібника «Основи архітектурного моделювання в Revit» — внесок у професійну освіту, який підсилює її роль у фаховому середовищі.

США: адаптація як професійна навичка

Коли війна поставила на паузу значну частину українського ринку, Уляна зробила нелегкий крок: перевела свою професійну “мову” в міжнародний формат.

— Я переклала портфоліо та резюме англійською так, щоб це працювало на американському ринку: не дослівно, а з іншими акцентами. Паралельно — мова, термінологія, комунікація, і дуже багато роботи з програмами, тому що workflow у США інший.

Першим американським досвідом стала співпраця з Suisman Urban Design (Каліфорнія) ще до переїзду: дистанційна робота над великими міськими концепціями, зокрема Art Triangle та Hartford Market у Коннектикуті.

— Це навчило мислити містом. Коли ти працюєш з урбаністикою, ти дивишся на простір як на систему взаємодій, а не як на окремий об’єкт.

Northland City Center: багатоповерхове житло, яке входить у реальність

Після переїзду у США у 2023 році Уляна продовжила кар’єру в Contour Companies, працюючи на посаді проектного архітектора над Northland City Center — новим міським кварталом поблизу Детройта, який включає торговельні та житлові функції, малоповерхову забудову й багатоповерхові комплекси.

Її ключова зона відповідальності — 6–9-поверхові житлові будинки: креслення для дозволів (плани, розрізи, фасади, вузли), 3D-моделі та візуалізації.

— Два з цих будинків вже реалізовані, інші — в процесі будівництва. Перші з них ось-ось приймуть мешканців, — говорить вона спокійно, але з посмішкою, як про найбільш природний підсумок професійної роботи.

Northland City Center: житлові корпуси 

Hrechka Design Studio: бачити проблему і давати їй рішення

Паралельно з корпоративними проєктами Уляна розвиває Hrechka Design Studio в Каліфорнії. Тут її сильна сторона проявляється особливо чітко: вона використовує візуалізацію як інструмент діагностики і рішення — підхід, який вона формувала й у своїх роботах з бюджетного редизайну житла.

— Я шукаю не “як зробити красиво”, а що саме не працює. Будинки можуть довго не продаватися не тому, що вони погані, а тому що візуально застарілі або їх неможливо уявити в сучасному житті. Я знаходжу ключову проблему — композицію фасаду, логіку входу, світло, матеріальну ієрархію, ландшафт — і показую реалістичний сценарій трансформації без нереальних бюджетів.

Її візуалізації допомагають власникам і рієлторам побачити потенціал об’єкта, а покупцям — зрозуміти, який стиль життя може “народитися” в цьому просторі.

Редизайн житла в Каліфорнії: “до/після”

Spacial AI: технологічний вибір і нові каліфорнійський проєкти

Сьогодні Уляна працює архітектурним дизайнером у Spacial AI. Компанія звернула увагу, зокрема, через її компетенцію в ArchiCAD — програмі, яка в США використовується рідше, але поширена в Україні та Європі. Для команди, що працює на стику архітектури й інженерії, це стало практичною перевагою.

У центрі їхнього розвитку — AI-проєкт, який здатен перетворювати 2D архітектурні креслення в інженерні за лічені хвилини: інженер має лише перевірити й уточнити результат.

— Мене підкупив цей технологічний підхід: коли компанія не просто виконує інженерію, а змінює процеси, економить час і підвищує точність.

Нині її проєктна робота зосереджена на проектуванні садибних житлових будинках у Саратозі (Каліфорнія), також вона працює над іншими житловими будинками по всій Бей Ерії. 

— Вже влітку почнеться будівництво , — скромно додає Уляна.

Фінал: міжнародний рівень як наслідок фундаменту і дисципліни

Історія Уляни Гречки не зводиться до географії. Вона про те, як професіонал стає сильним у будь-якій країні: через фундамент освіти, через мистецьке “око”, через науку як метод, через реальні проєкти і здатність адаптуватися без втрати якості.

Українська архітектурна школа дала їй базу. Дослідницький досвід — витримку і структуру мислення. Мистецтво — глибину і авторський погляд. Практика в США — масштаб і нові стандарти. А тепер, працюючи на перетині архітектури та технологій, вона продовжує робити те саме, з чого все почалося: бачити проблему — і перетворювати її на рішення, яке працює для людей.

Олександр Мироненко