На фініші весняно-літнього політичного сезону та на старті виборчої кампанії склалася проста чорно-біла картинка. На одному полюсі - Партія регіонів, на іншому - об'єднана опозиція, створена насамперед на базі «Батьківщини» та «Фронту змін», до яких щойно приєдналася і політична сила Анатолія Гриценка, надавши процесу певної завершеності.

Безпрецедента консолідація опозиційних сил, в яку ніхто, навіть самі її ініціатори, до кінця не вірили, таки відбулася, і як свідчить соціологія, себе виправдовує. Ясно, що лише об'єднана опозиція є єдиною реальною альтернативою Януковичу.

Показово, що цього разу вони згуртувалися не лише проти, але й за. Ніколи раніше опозиція не приділяла такої прискіпливої уваги розробці та презентації програми, із якої поступово вимальовується план європейської реконструкції України. У мене є відчуття, що лідери опозиційних партій зробили серйозні висновки із минулого, їх добряче потріпало життя, всі вони загартувалися - словом, вони змінилися, хочете вірте, хочете ні.

Заруба влади та об'єднаної опозиції, особливо на тлі так званого мовного закону та заморожених Януковичем стосунків з Європою, ще чіткіших обрисів надала протистоянню двох вітчизняних мегапартій - українсько-європейської, оформленої нині в об'єднану опозицію під брендом «Батьківщина», та радянсько-російської Партії регіонів.

«Треті сили» з обох боків вимушені грати ролі другого плану, тому що по мірі загострення конфлікту мегапартій виборці дедалі більше концентруватимуться навколо великих партійних структур.

«До нинішньої української опозиції є багато питань, - написав минулої седмиці «Український тиждень». - Однак навіть у своєму теперішньому вигляді вона має очевидні переваги перед керівництвом держави, які полягають насамперед у прихильності до політичного плюралізму, демократичних принципів формування влади та збереження національного суверенітету. Цього однозначно замало, щоб успішно вирішувати успадковані з радянського часу та накопичені в країні у наступні два десятиліття проблеми, але цілком достатньо, щоб усвідомлювати різницю між нею та владою, а відтак не піддаватися на організовувані тією провокації».

Олег МЕДВЕДЕВ