Для чого я безкоштовно працюю на Євромайдані? Для чого я це робив в 2004 році?

Тому, що хочу жити в іншій країні де хамство буде хамством і займати своє належне йому місце, а не на чолі органів влади. Хочу, щоб таки влада належала народу всьому народу із сходу і з заходу і з півдня та півночі. Я хочу чути їх, саме їх думку на виборах і референдумах, а не чути про підтосовки і каруселі... Я хочу знати їх думку і поважати її, яка б вона не була. Хочу щоб ті хто має відмінну думку також жили комфортно в Україні. Тільки не хочу бути терпимим до того, що знищує Україну, народ, мови народів, що живуть в Україні, культуру, брехні, обкрадання нас і приниження всіх нас. Хочу, щоб люди честі були шановані у нас, а не бандюки та ділки від бізнесу і політики та просто шахраї які заробляють на нас. Мені не приходить на розум як пояснити, моїм дітям, що у нас в країні шануються ті хто крав бив і грабував людей.

Я стомився від політичних шоу на кшталт «Шустер- live», де переважно психопати різних політичних орієтацій резонерствують (безплідно мудрствують, жують розумову жувачку), ображають одне одного агресують, а після передачі цілуються і обнімають - я втомився від унормованного ліцемірства. Пам'ятаю, як мене запросили на один із музичних каналів як психіатра із обіцянкою плідно співробітничати якщо я буду ставити діагнози героям передачі - музикантам і іншим. Я сказав, що встановлення публічного діагнозу є непристойним і я став більш не цікавим. Треба щось таке смажене, так щоб когось розмазати та й може на все життя...

Я стомився жити в шизовфренічно хворому суспільстві! Мені цікаво працювати і любити моїх пацієнтів, що хворіють на шизофренію і інші психічні розлади, допомагати їх взльоти та падіння, переживати за їх успіхи і невдачі і усвідомлювати, що зараз вони можуть краще розуміти реальність ніж я. Пам'ятаєте у Чехова, лікар лишився в палаті №6 бо там була щирість і справжні почуття, а не ліцемірство.

Я гордий за свій народ, що він не дає себе принижувати, я гордий за моїх колег психіатрів, психотерапевтів та психологів, які утворили Психологічну службу Євромайдану і віддаємо частину свого життя спільній справі - допомозі людям там де це потрібне. Я не чекаю оплесків від когось, посад я працюю з щирими людьми такими ж простими як і я, які стомились від хворого суспільства і шоу - психопатів, які не хочуть замінити одних поганих на інших добрих. Ми це вже мали! А хочуть побудови нової ситеми влади у оновленному суспільстві, де шануватися буде честь, а не її відсутність. Чи станеться це в результаті нашого мирного протесту зараз? Частково так.

Я в політиці з 1988 року, тоді мріяли про самостійну Україну як щось таке далеке. В 1991 думали і сподівалися - ось відокремилися тепер заживемо! Та не сталося як гадалося! Але із кожним Майданом наше суспільство стає більш зрілим і реалістичним. Тепер вже на відміну від 2004 року ми не чекаємо «міссію», який прийде і розв'яже всі наші проблеми. Причому вже зрозуміло майже всім, що не важливе походження «міссії» з сходу чи заходу, він не розв'яже наші проблеми. Ми можемо їх розв'язати тільки самі швидше якщо ми почуємо один одного і об'єднаємося. В 2004 році були такі вуличні мости які зв'язували схід і захід, де могли сказати одни одному люди напряму, що думають.

Я знаю історію і історію психотерапії, де видатні психотерапевти зупиняли війни організовуючи діалог у великих групах ворогуючих сторін. Але саме зараз такий діалог потрібний, як ніколи, хай він почнеться із класичного звинувачення один одного, але продовжиться розумінням один одного, якщо це не буде відвертий деструктив - патологія на кшталт: українців не існує, всі москалі хочуть нашої смерті, ненавиджу російську або українську мову і таке інше. Ми на майдані самоорганізовуємося тому, що у нас у же є альтернатива майбутнього життя, нової системи влади, суспільства. Це можливо зрозуміти якщо зробити над собою зусилля, щоб спробувати зрозуміти іншого.