Александр Ройтбурд правильно сформулював речі, які давно для мене зрозумілі.

Незрозумілим залишається для мене особисто те, чому протягом десятків років, а у нинішньому контексті протягом останніх 10 років, величезна кількість політтехнологов, соціологів, політологів націонал-патріотичного, «помаранчевого», проєвропейського (як хочете називайте) спрямування, не змогли сформувати того меседжу, того ключа для Сходу України. Якщо такі сформовані, то чому бояться політики, їх використовувати (хоча це вже більш зрозуміле).

PS/ хіба не видно, що абсолютна більшість культурницьких, чи громадських ініціатив, спрямованих на співінтеграцію, залишаються хіба що способом підтримки такої собі української діаспори на тому ж Донбасі. Більше про те розповість, звісно, Станіслав Федорчук