Відповідь на це питання за майже три місяці протесту давалась безліч разів, різними людьми і під різним кутом. У мене ж це питання виникло у відповіді на те, кого не влаштовує опозиція.

У 2010 році в результаті акцій протесту Янукович заветував Податковий кодекс України та була збережена спрощена система оподаткування. Однак остання фаза протесту, а це десять днів з чотирьох протестних місяців, супроводжувалась сильним інформаційним тиском проти тих, хто брав участь у переговорах. Пам'ятаю, як йшли на переговори чи намагались піти ті, хто ніколи той Кодекс не читав, хто приєднався до протесту за тиждень до виходу на Майдан, хто представляв тільки себе та свою родину. Той бруд, що виливали тоді на учасників переговорів, які відстоювали інтереси десятків тисяч підприємців, що вийшли на площі, досі є в Інтернеті.

В результаті ми добились вето, хоча досягнення протестувальників максимально знівелювали через ЗМІ, а критики ініціаторів акцій отримали - хтось публічне визнання себе борцем з режимом, хтось посаду в міністерстві, хтось нову організацію, а дехто навіть перетворився в громадського діяча.

І жоден із критиків не брав участі у підготовці та відпрацюванні нової редакції спрощеноі системи оподаткування, хоча усі знали, що стара система тимчасова, що малий бізнес відрізано від великого.

Під час уже масових акцій була війна за те, хто піде на переговори, але не було жодної конкуренції в підготовці та відстоюванні конкретних норм закону. Час показав, що деякі люди мали особисті цілі, заради яких ризикували спільними.

Сьогодні Майдан об'єднав усю Україну - студентів, чиновників, підприємців, пенсіонерів, які хочуть жити гідно та вільно. Ми всі вийшли для зміни діючої корупційної та кримінальної системи на нову, прозору, демократичну та конкурентну систему держави. І кожен з нас робить зараз на Майдані для Майдану те, що може, що вважає за потрібне для спільного результату. Ми зараз боремось за майбутнє з кримінальною системою, люди вже віддали свої життя та здоров'я за спільне майбутнє. Мир чи війна, республіка чи зона, Україна чи федерація? Відповіді на ці питання залежать від кожного з нас - на Грушевського, на кухні, з дровами, в санчастині, в суді, в лікарні, на барикадах і на переговорах.

Кожен, хто прагне спільного результату, робить свою роботу - складну, монотонну, ризиковану, але однозначно потрібну.

Є й такі, хто шукає недоліки в роботі інших, хто знає, як повинні робити інші, але не він. Це люди, які прагнуть особистої мети понад усе, які ціною спільного результату шукають власної вигоди. Такі були, є і будуть, важливо тільки, щоб ми збудували в Україні систему, за якої і такі люди муситимуть працювати на суспільство.

Для тих, хто прагне особистих цілей, а тому рветься зараз до участі в переговорному процесі, до виступів на сцені, а не до постачання Майдану дровами, важливо пам'ятати - ми вийшли на Майдан міняти не людей, а систему. Система буде змінена завдяки Відкритому університету, завдяки лекціям Ганущака, завдяки сильному громадянському суспільству, яке народилось на Майдані. І наступний президент буде працювати на усіх українців, бо буде керований суспільством, яке виросло на Майдані.

Отож, хто сподівається від Майдану особистого, окремого від спільного інтересу, не напружуйтесь, - Майдан буде гарантом зміни системи з тим, щоб держава працювала на усіх громадян України. Тим же ж, хто стоїть за Україну, глибока шана та подяка за те, що ми з Вами разом побудуємо в Україні республіку з рівними можливостями, сильною економікою та достойним соціальним захистом.