Представники влади починають стверджувати, що захоплення будівель органів влади призведе до проблем із соціальними виплатами та нарахуванням заробітної плати працівників бюджетної сфери.

Коментуючи хвилю блокувань ОДА в регіонах України, депутат-«регіонал» та колишній міський голова Черкас Володимир Олійник, зазначив, що «зазвичай губернатори й керівники управлінь підписують фінансові документи на виплати. Губернатор має підпис банківський. Гроші не можуть видати будь-кому.

Таким чином, може бути спровокований певний фінансовий колапс – невиплата пенсій, зарплат, стипендій, проблеми з фінансуванням освіти, медицини».

Натомість, із упевненістю стверджую, що подібні заяви є абсолютно безпідставними.

По-перше, у більшості областей протестувальники так і не зайняли адмінбудівель. У деяких регіонах – узяли під контроль лише приміщення обласних рад. Проте в жодному обласному центрі робота підрозділів облдержадміністрацій не була заблокованою й вони продовжують працювати у звичному режимі. Таким чином, ні новообрані «Народні ради», ні блокування ОДА ніяким чином не впливають на фінансування тих чи тих сфер в області чи окремому районі.

По-друге, що стосується функцій глави обладміністрації, то вони вельми обмежені в системі державної влади на місцях. Загалом, вони зводяться до затвердження фінансових планів, які далі передають службам ОДА. Тобто губернатор підписує платіжки, які стосуються фінансування роботи безпосередньо апарату облдержадміністрації. Відповідно, більшість підрозділів успішно працює без втручання керманича ОДА. На деякі з них, наприклад, на регіональну філію казначейства, він узагалі не має ніякого впливу.

По-третє, більшою мірою облдержадміністрації взагалі не мають стосунку до фінансування бюджетників, адже їхні зарплати проходять через органи самоврядування, які мітинги жодним чином не зачепили. До прикладу, кошти для зарплат учителям отримують міські та районні управління освіти. Останні, у свою чергу, отримують гроші безпосередньо з Держказначейства. Тобто зарплатний потік перебуває у сфері управління казначейства, а не губернаторів.

Логічно, що існуючі заборгованості та затримки фінансування – причина неефективної економічної політики Уряду, незбалансованості державного та місцевого бюджетів, відсутності грошей у Держказначейства. Враховуючи нереалістичність новозатвердженого бюджету, подібні проблеми – не дивина. Так, державні доходи в січні склали 25,3 млрд. грн., що становить лише 81% від суми, передбаченої бюджетним розписом, адже план на січень передбачав надходження 31,2 млрд. грн.

Отже, партія «УДАР» заявляє, що економічна політика уряду країни є неефективною, а в багатьох аспектах навіть шкідливою. Тому не дивно, що влада зараз активно шукає цапа-відбувайла і чим довше стоїть Майдан, тим більше абсурдних «ярликів» на нього вішає. Наприклад, «Майдан призвів до економічної кризи», «кожен день Майдану влітає бюджету в копійку».

Але не варто забувати, що саме теперішня влада ввела країну в стан глибокої кризи. Так, за даними Міністерства фінансів, за час правління Януковича Україна перетворилася на державу, яка живе в борг.

Унаслідок тотального розкрадання бюджету Януковичем та його сім’єю, обсяг зовнішнього боргу країни значно перевищив її платоспроможність. Що й не дивно, адже статистика Нацбанку України свідчить про те, що Янукович поставив рекорд із проїдання золотовалютного резерву України.

Будь-які заяви представників чинної влади про те, що Майдан, мітинги, протести призвели до економічних проблем є безпідставними. Ці заяви – намагання уряду перекинути відповідальність за свою бездарність та неспроможність проводити державну економічну політику.

Варто розуміти, що обстоювання своїх прав на Майдані аж ніяк не завдає Україні шкоди, на відміну від Президента та його прибічників. Адже кожен зайвий день перебування цих злодіїв на своїх посадах – це нові безробітні, це ще один мільйон, украдений із кишень пенсіонерів, студентів, учителів.

Тому єдиний спосіб урятувати країну – термінова зміна влади.